Карантин на користь: Рівнянка розповіла свою історію

Першого листа ми отримали від постійної читачки Галини Шостюк. Ось її замітка про час на карантині. Подаємо текст, зберігаючи авторський стиль:

НЕ ПРО ВІРУС - ПРО ЖИТТЯ
Тема, що добряче набила оскому весною 2020 року, тож і я вирішила вставити своє слово. Мені, гіперактивній людині, що постійно кудись поспішає, щоб вирішувати чи затівати цікаві справи, - закритись у квартирі, як у клітці, й спостерігати світ через вікно – подібно самознищенню. Але я люблю життя і хочу ще порадіти тим подіям, які воно подарує. Отож переконала своє "его", що це той період, коли потрібно полюбити букву "Я", щоб захистити себе, своїх рідних, друзів і всіх людей , що мене оточують, і відповідно перебудувати свій внутрішній світ.

Спочатку я блукала в "бермудському трикутнику" своєї квартири: телевізор - холодильник - інтернет, а потім скинула цей "одяг" бездіяльності й визначила перелік справ, чим можу займатися в ізоляції. Поділюсь досвідом, можливо пригодиться людям, які відгородилися від бурхливого зовнішнього світу. Годину-дві щоденно шию на машинці маски, екоторбинки, серветки для кухні т.п. Читаю книги із власної бібліотеки. По- новому переосмислюю Коцюбинського, Панаса Мирного, Чехова, Булгакова… А ще, як добру справу визначила телефонні розмови з одинокими людьми – це в минулому мої колеги, далекі родичі, односельчани, з якими давно не спілкувалася. Мій дзвінок їх дивує, заспокоює і піднімає настрій. В такі хвилини я почуваюся щасливою, що принесла людині маленьку радість. Люблю слухати музику: вальси Шопена, шедеври Моцарта й сучасні українські хіти. Коли завітає Муза, пишу оповідки про свою родину, друзів, колег, які мали вплив на формування моєї біографії. Коли зовсім немає чим зайнятися, то печу коржики за рецептом бабуні Мокрени. Сьогодні у мене було цікаве заняття – придумувала моделі костюмів та вечірніх плать, щоб обновити гардероб до весілля, яке відбудеться в нашій родині восени. За що б не бралася – роблю з відкритим серцем і любов'ю до ближніх. Далі свого двору не йду, щоб не принести прикрощі дітям, які турбуються про мене й регулярно привозять продукти та предмети санітарії й гігієни. Дивлюся на ці запаси, які вони забезпечили, й думаю, що вистачить до Нового року, хоч впевнена – пригріє сонечко і все буде добре.
Розумію, що про здоров'я потрібно дбати всесторонньо: одночасно з фізичним станом, психоемоційні навантаження. Розумова та фізична праця повинна бути в задоволення.

Тепер про те, чого я не роблю в ізоляції: не ходжу по магазинах, не дивлюся телевізор, не спілкуюся з людьми, які понижують мені тонус життя, не зустрічаюсь з родичами та друзями, не ходжу в кафе та ресторани, не дивлюся фільми жахів та детективи… Ці обмеження не складні й виконую їх без моральної напруги.

Люблю життя. Люблю людей. От і виконую поради лікарів та приписи влади.

Всім рідним, друзям, знайомим і незнайомим людям на планеті Земля бажаю здоров'я !!!

© Галина Шостюк.

Якщо Ви теж хочете розповісти свою історію, Вам слід:

1. Вислати лист на електронну адресу info@ogo.ua.
2. В темі листа зазначити: «Мій корисний карантин».
3. В тексті листа розповісти про свій корисний карантин. А також зазначити ім’я, аби читачі знали, хто розповідає історію. Або ім’я та прізвище, якщо Ви бажаєте, щоб прізвище теж було оприлюднене.
4. За бажання можете додати фото, які б ілюстрували Ваші досягнення за період карантину.


Гонорари за тексти історій та фото не виплачуються.