19 липня вшановують праведну діву Юліанію Дубровицьку

ЗІ СЛАВЕТНОГО РОДУ ОЛЬШАНСЬКИХ-ДОМБРОВИЦЬКИХ

Праведна діва Юліанія жила в першій половині XVI століття.

Після того, як Великий князь Ольгерд визволив Київ від влади татар, у ньому правила білоруська князівська династія Ольшанських(Гольшанських). Саме з цього знаного роду походила княжна Юліанія. Оскільки у князівському володінні було волинське містечко Дубровиця (Домбровиця), що на лівому березі річки Горинь, частина роду писалася як Ольшанські-Домбровицькі.

Юліанія була донькою князя Юрія (Георгія) Ольшанського-Домбровицького. Її батько, Юрій Семенович Ольшанський, — відомий захисник Волинської землі від нападів татар, уславився багатьма богоугодними справами. Його знали як жертводавця на Києво-Печерський монастир.

Юліанія з великою повагою ставилася до священицького чину, дуже любила книжки та була надзвичайно скромна. Її виховали в дусі християнської покірливості та благочестя.

Вона прожила зовсім коротке життя. Упокоївшись у шістнадцятирічному віці (приблизно у 1540 році) вона залишила по собі пам’ять як про слухняну, чисту душею дівчину, котра з однаковою любов’ю ставилася до всіх своїх ближніх.

Юну небіжчицю поховали біля стіни правого Івано-Предтеченського приділу Головної Успенської церкви в Києво-Печерській лаврі.



За життя Юліанія була слухняною і смиренною, вела чистий спосіб життя, мала велику любов до своїх ближніх. За ці чесноти вона сподобилася небесного прославлення і нетління своїх мощей, від дотику до яких зцілялися хворі, розповідає про святу діву Парафія.org.ua.


НЕТЛІННІ МОЩІ ПРАВЕДНОЇ ЮЛІАНІЇ

Чесні мощі праведної Юліанії знайшли на початку XVII ст., коли печерським архімандритом був Єлисей Плетенецький,

Копаючи могилу біля Соборної церкви, ченці випадково натрапили на нетлінні мощі молодої дівиці. Її тіло було вбране в дорогий одяг, на пальцях рук виблискували золоті персні, на голові був дівочий вінець із смарагдів. Герб князів Ольшанських і срібна дощечка з надписом вказували на те, що це була Юліанія Ольшанська. Від дотиків одного з послушників монастиря весь одяг покійної розсипався, залишилося тільки нетлінне тіло.

Святу Юліанію, убравши в новий одяг, поклали з південного боку Соборної церкви, але без почестей, як це належало б святій.

Через деякий час, коли на Київську митрополичу кафедру вступив святитель Петро Могила, йому в чудесному видінні з’явилася праведна Юліанія, докоряючи за нешанування її дорогоцінних мощей. Після цього київські ченці зіткали для неї дорогий одяг та зробили раку з прикрасами. За участю святителя Петра Могили мощі святої Юліанії було перенесено на нове місце в Соборній церкві.



Пам’ять її стали святкувати 6 липня за старим стилем (19 липня за новим стилем) на честь знайдених святих мощей.


ДИВОВИЖНІ ІСТОРІЇ ЗЦІЛЕННЯ

Багато хто з віруючих отримав зцілення від нетлінних мощей Юліанії. У Києво-Печерському патерику подано цікаву розповідь про те, як невідомий чоловік прийшов до Печерського монастиря і виявив бажання поклонитися святим мощам праведної Юліанії. Як виявилося потім, він був єретик і послідовник Арія, на ім’я Василій. У той час еклесіархом був ієромонах Ліверій, який допустив невідомого до мощей на поклоніння. Благоговійно поцілувавши їх, він вийшов із церкви і тут сталося диво. Нечестивець, упавши на землю, здійняв страшенний лемент і раптово помер. Переляканий еклесіарх покликав архімандрита й, обшукавши померлого, знайшов перстень, який належав праведній Юліанії і був знятий нечестивцем під час цілування мощей. Архімандрит монастиря наказав цей перстень заради такого дива прикласти до ікони Пресвятої Богородиці. Після цього всі ще раз переконались у святості мощей праведної Юліанії…

Цікавою є інша розповідь, подана в Печерському патерику. Одного разу до монастиря завітав ігумен Золотоверхого Свято-Михайлівського монастиря Феодосій Софонович. Він попросив у еклесіарха відкрити йому мощі святої Юліанії, розповівши, що він іще жодного разу не сподобився поклонитися їм і бачив видіння, коли після ранішньої молитви приліг спочити. У сні йому з’явився в променевому сяйві лик багатьох святих дів. Одна з них, звернувшись до нього, сказала: “Я - Юліанія, мощі якої лежать у святій церкві Печерській. Ти чому маєш мене ні за що і мощі мої? Заради цього Господь і явив тобі знамення, щоб ти зрозумів, що і я Господом Богом зарахована до святих дів, які Йому догодили”. З того часу всечесний ігумен завжди, як тільки бував у Печерському монастирі, поклонявся зі смиренням і молитвами мощам святої Юліанії.



У 1718 р. в Соборній Печерській церкві сталася пожежа, яка накоїла багато лиха. У цей час й обгоріли “за попущенням Божим” мощі праведної Юліанії. Зібрані ченцями їхні останки були покладені в нову раку й перенесені в Ближні печери. Чесні мощі святої Юліанії спочивають тут і донині, недалеко від церкви й келії преподобного Антонія між мощами Іоанна Постника та преподобномучеників Василія та Федора.
- У нас покояться мощі дивовижної святої — помічниці в сімейних справах Юліанії Ольшанської, - розповідає екскурсовод Києво-Печерської лаври Валентина Кириченко. - Я помітила, що біля мощей часто молиться один молодик. Розговорившись із ним, дізналася, що він злодій і ще зовсім недавно сидів у в’язниці. Його дружина збиралася позивати до суду на розлучення, сім’я розпадалась. І ось одного разу, уже на волі, його нібито щось підштовхнуло до Лаври, і він пішов на екскурсію в печери. Біля мощей Юліанії молодик заради цікавості попросив у святої помочі. Уявіть собі, після цього він вирішив покінчити зі злодійським життям, а його дружина, яка вже зібралася від нього піти, зараз разом із ним часто приходить у Лавру. Обоє вони моляться, дякуючи за те, що свята зберегла їхню сім’ю.

Не менш цікавий випадок стався з дівчинкою-школяркою, у якої після аварії на Чорнобильській АЕС різко погіршився зір. Якось вона разом із мамою була на екскурсії в печерах. Це був день ушанування Юліанії, і вони потрапили на миропомазання біля мощей святої діви. Дівчинка і мати попрохали святу про заступництво. Через деякий час збентежена мати знову прийшла з дочкою і повідомила, що їй приснилась Юліанія, котра наказала прийти сьогодні до її мощей. Вони спустились у печери і потрапили на подячний молебень до святої, який буває досить рідко. Відстоявши його, пішли додому. А ще через тиждень пішли до лікаря-офтальмолога. Ми побачили їх увечері. Мама з дочкою прийшли щасливі, з букетом квітів, і пояснили, що при обстеженні лікар запитав дівчинку, як вона лікувалася. Дізнавшись, що вона всього лише молились у печерах, лікарі були дуже вражені.

В акафісті всім преподобним Печерським про неї сказано: “Радуйся, Юліаніє, діво, ліліє прекрасна, бо проросла ти в земному Христовому саду; радуйся, бо процвіла ти в небесному Його вертограді”.

Праведну діву Юліанію вшановують 19 липня та 11 жовтня. Вона вважається покровителькою Волині, до мощей святої діви звертаються з молитвами про збереження сім’ї, пише "Ближче до Бога".

Свята Юліанія – перша помічниця усім жінкам Білорусі та України в зціленні хвороб душі. Вона молиться за них разом з іншими святими Київського Православ’я перед Пречистою Матір’ю Господа і разом з Нею – перед Престолом Святої Трійці. До святої праведної діви Юліанії, княжни Ольшанській, моляться за її земних сестер – жінок Білорусі та України, щоб допомогла вона зціленню їхніх душ, допомогла знайти радість духовну і розраду, пише kyiv-pravosl.info.



21 вересня 2005 року на честь 1000-ліття Дубровиці біля церкви Різдва Богородиці відкритий та освячений митрополитом УПЦ КП Даниїлом пам'ятник Юліани (Ульянії).

Фото з 1ua.com.ua, відкритих джерел