Як це бути донором – твоя кров може одного разу врятувати і твоє життя

Про донорство крові я почула років у 19, коли на третьому курсі універу переїхала до Рівного на роботу. У мене був знайомий, який регулярно здавав кров. У нього, як мені тоді здалося, мотив був простий – звільнення від занять на два дні. Мене ця тема дуже зацікавила і вирішила, що хочу, але все ніяк не наважувалася піти туди, було трохи страшно і весь час якось відкладала цю справу на потім.

"Потім" настало, коли на просторах соцмереж мені трапилося оголошення про те, що потрібні донори. Там була дівчина, яка збирала людей, обіцяла провести і все показати. Я написала їй, ми домовилися зустрітися і рішення було прийнято остаточно. Скажу чесно, це було дуже хвилююче, я кинулася гуглити цю тему, дізналася багато нового, так би мовити підготувалася.



Все пройшло добре, мені все пояснили, взяли кровушку і відпустили додому. Зараз пригадую, що виходила зі станції переливання крові з відчуттям якогось піднесення, з купою думок і вражень. За те, що ти стаєш донором, тобі належить вихідний в день здачі та на наступний день теж, щоб відновитися. Крім того, за донорство платять гроші – 57 гривень, це як би на поїсти донору, відновити сили. Смішно звичайно, але вистачить, наприклад, на таксі, щоб доїхати додому.

Що стосується самопочуття – то можна відчути деяку слабкість або легке запаморочення, але це не обов'язково. За це ви отримаєте чимало переваг – серед іншого, регулярне обстеження крові, адже всі зразки проходять дослідження на ряд захворювань, типу ВІЛ, гепатити, сифіліс та інше. А ще ви врятуєте комусь життя, як би пафосно це не звучало. Кожен раз, коли я віддаю свою кров, я щиро вірю, що вона комусь допоможе, і подумки бажаю цим незнайомцям здоров'я.



Можна сприймати для себе донорство, як певне очищення карми і навіть "інвестицію" в майбутнє. Адже ніхто не знає, а чи не знадобиться тобі колись донорська кров. Чомусь впевнена, що людині, яка все життя здає кров для інших, обов'язково знайдеться донор в складній ситуації. Просто пам'ятайте, що не обов'язково бути супергероєм і рятувати світ, іноді досить врятувати одну людину, віддавши їй частинку свого світу.