"Хочу подарувати Жінкам вірші на свято"

"... Думаю, що кожен день року має бути прикрашений словами любові матерям, донечкам, дружинам, коханим… Від гарних слів жінки стають щасливішими. А коли щаслива жінка, то й світ стає прекраснішим. Творімо разом світ добра і краси", - , - із цими побажаннями редакція "ОГО" отримала чудовий подарунок усім представницям прекрасної статі від нашої читачки й талановита авторка, поетеси з Вінниччини Наталії ПОГРЕБНЯК.

ОДА ЖІНЦІ

В тобі – життя. Ти – Жінка, Доля, Мати.
А сили скільки! Ти тримаєш світ.
Його любов’ю вмієш обійняти
Й нести під тягарем тривожних літ.

І погляд твій, і трепетне мовчання
Із ніг зіб’є щонайсильніший дух.
Бо велич – не корони й процвітання.
Це душ єднання, Богом даний рух.

З народження, немов пора весняна.
В тобі – життя, господній ідеал.
Ти – рік. Ти – вік. Ти – Всесвіту осанна,
Гармонія, начало всіх начал.

Розкрилишся в коханні, розів’єшся
Живильним соком в мужності синів.
І папороті квіткою озвешся
Доньці. І станеш втіхою батьків.

Ти, літо проводжаючи спекотне,
Громам, що не один створили гріх,
Прощаєш: віриш в прощення зворотнє.
В молитві тихій згадуєш усіх.

Осінні дні даруєш ти онукам:
Тепло, турботу, з печі пироги…
І дякуєш печалям і розлукам,
Бо це – життя: є друзі й вороги.

А взимку вечір – спогадів віночки.
У них – яскраво-свіжі кольори.
Ідуть думки з минулим у таночки,
В литаври часу б’ють віки-майстри.

І вже ти – вік, історія, епохи
З портретами у рамках на стіні.
Діди, батьки, свати, сусіди… Трохи
Й сама підеш у Вирій до рідні.

А світ-колиску, що співає юно, –
Гойдатимеш із неба на руках.
Весні постелиш знов зелене руно,
І літо стрінеш в полі і в садах.

Потішишся у осені в коморі.
Дощами змиєш тугу із душі.
Ти – Жінка, океани, вітер, зорі,
Птахи, колосся, трави-спориші.
Липень, 2020

БЕРЕГИНЯ

День стомився. Став на чати
Вечір тінями тополь.
Я боюсь його втрачати,
То ж беру на себе роль
Берегині... Як же важко
Захистити світлу мить.
Не залиш, надії пташко,
Дім наш. Хай свіча горить!

Я зігрію у долонях
Дня натомлену любов,
Що цвіте, мов стиглий сонях,
І шукає в них покров.

Ти ввійдеш у дім із ночі
У обійми-пелюстки...
До романтики охочі
Заховаються зірки,
Щоб осліпла ніч безсила,
Став безкрилим сум утрат,
Щоб любов для нас світила
Яскравіше у стократ.


УСПІШНА ЖІНКА

Успішна жінка – мудра і красива.
Здається, Синій птах підвладний їй.
Та жде вона усе ж якогось дива
В цій величі торжественно земній.

Невдача їй, по суті, неможлива,
Бо й нАдзавданням жінку не злякать.
Та жде вона усе ж якогось дива,
Аби життя відчути благодать.

Утомлена надвечір і щаслива,
Бо знову справу вдало провела.
Та жде вона усе ж якогось дива
У затишку домашнього тепла.

Успішна жінка – мудра і красива,
Довершеність жіночого єства.
Та той, хто Богом створений для дива,
Забув побіля неї всі слова.


КРАСА ЖІНОЧА

Краса жіноча – це чарівний цвіт.
Вона не піддається плину літ.
Краса жіноча – це шалений світ,
Який дарує щастя і п’янить.
Вона іскриться казкою в очах,
І просить добру долю в молитвах.
У посмішці із ніжності й тепла
Краса жіноча пишно розцвіла.

Краса жіноча – в вірності святій.
Всі відстані й часи підвладні їй.
І воїн, і мудрець, і селянин
Вклоняються красі цій як один.
Краса жіноча – зорі в небесах,
Дитина, що у мами на руках.
Краса живе у рідному краю.
У тихому «Люблю… Люблю… Люблю…»

Не промини свою красу, не промини.
У доброту красу жіночу огорни.
Не промини свою красу, як прийде час.
Краса жінок врятує світ, врятує нас.

Автор - Наталія ПОГРЕБНЯК.

Інші вірші Наталії Погребняк