28 жовтня 1992 року президентом України був підписаний Указ про Товариство Червоного Хреста України, згідно з яким Товариство було визнано єдиним Національним Товариством Червоного Хреста, уповноваженим надавати підтримку органам державної влади в їх діяльності в гуманітарній сфері.

Ініціатором створення руху Червоного Хреста став швейцарець Жан Анрі Дюнан. Він був свідком найбільшої битви австро-італо-французької війни у Сольферіно (Італія), де санітарні служби сторін не справлялися з величезною кількістю поранених. У 1862 році Дюнан видав книгу «Спогади про Сольферіно», у якій намагався привернути увагу європейської громадськості до проблеми поранених і хворих унаслідок війн і висунув пропозицію – створити у всіх європейських країнах товариства з надання допомоги, які у військовий час, діючи на добровільних засадах, забезпечували б догляд за пораненими, незалежно від національності.

Історія Українського Червоного Хреста починається після вигнання Червоної армії з Києва. 18 квітня 1918 р. з ініціативи українських лікарів було створено філії Українського Червоного Хреста у різних містах України.


Основними завданнями, які поклав на себе український Червоний Хрест в той важкий час, стали допомогу біженцям і військовополоненим, турбота про інвалідів і дітей-сиріт, боротьба з голодом та епідеміями, організація лазаретів, госпіталів і пунктів харчування для всіх, хто потребує.

В даний час Товариство Червоного Хреста України є учасником Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і налічує понад 6,3 мільйона активістів і прихильників. У патронажній службі Товариства трудяться 3200 висококваліфікованих сестер милосердя. На сьогодні діяльність Товариства охоплює всю територію України.