Спецпризначенець з Рівненщини Андрій Бас розповів про свій досвід на війні

Про це повідомляють в поліції Рівненської області.

За плечами чоловіка служба в Косово, місія в Кувейті та відрядження до Іраку.

Саме там миротворець відчув тонку грань між життям та смертю, особливо, коли довелося «розчищати» шлях, аби звільнити оточену роту. Під колеса БТР місцеві бойовики кинули гранату. Її осколки влучили в Андрія, який йшов поблизу спецтехніки, поранивши ногу та голову. Та все ж, роту вдалося звільнити.

«Миротворцем не може бути безстрашна людина, а лише та, яка може приборкати свій страх», — стверджує спецпризначенець.

Після усіх випробувань, Андрій повернувся додому і тривалий час адаптувався до спокійного життя. Згодом він одружився, а потім звільнився із лав ЗСУ.

Втім, в Україні розпочалася війна і Андрій вступив на службу в органи внутрішніх справ, а у 2015 — розпочав шлях спецпризначенця. Не вагаючись, одним із перших поїхав боронити кордони рідної держави.

І саме тут, під час третього відрядження у січні-лютому 2015 року перед очима бійця в один день «промайнуло все життя».

«Ми усього кілька днів поспіль несли службу на одному з блокпостів поблизу Дебальцевого, коли однієї ночі супротивник розстріляв його із ГРАДів, — пригадує ті страшні часи Андрій. — Звичайно ми боронились, потім передислокувались на інші блокпости... Однак, коли розуміли, що ворог практично за кількасот метрів, напруга серед бійців зростала… Це було важко».

Після повернення додому у спецпризначенця ще деякий час були нічні страхи та невиправдані денні тривоги, та саме це й загартувало його. Службовець каже, що допомогла тоді підтримка сім’ї.

Нині ж у Андрія є ще одна велика родина: рота поліції особливого призначення та його підлеглі-бійці штурмового взводу. З ними, констатує — «і в розвідку не страшно».