08.05.2021, 19:34

Хвацьке Рівне: Філософська поезія Тетяни Глінчук

зображення ілюстративне з jobs.ua

Рівне - місто багате талантами. Саме тому ми започаткували проект "Хвацьке Рівне", аби мешканці міста мали змогу поділитися своєю творчістю.
Учасниця проекту Тетяна Глінчук (Ващук) – авторка двох поетичних збірок: «Я босоніж ішла розвалинами замку…» (2011); «За чашкою LATTE…» (2017). Друкується у альманасі «Первоцвіт». Член рівненської організації НСПУ.


Увазі читачів вона пропонує свої вірші, сповнені філософських роздумів й лірики.

(с)Тетяна Глінчук

Квітка сонця

Перебираючи Всесвіт у пошуках квітки сонця
Філософ торкався стомлено своїх старечих зіниць.
Те, що здавалося світлом, поглинуте невагомістю.
Те, що здавалося тінню – стало голосом птиць.

Повільні кроки кригою. І ночі в даремних пошуках,
Розтрачені роки – китиці. Торкнувся туман чола.
У пошуках квітки сонця, що в прірву пішла безликою.
Стомився шукати й кликати… тягнутися до тепла.

Вечірнє небо…

Відлуння флейти…Зоряні дощі…
Чарує Всесвіт спалахом феєрій!
І небо відчинило свої двері
За грані дріб’язкової душі.

І пише в небесах перо комет,
Торує шлях червневе надвечір’я.
Погляне мандрівник, подумає:
«Ось не написаний сюжет!»
Й заб’ється серце золотом сузір’я.

Володарі часу…

Ще до створення світу
Сплели наші душі боги,
Ми, неначе симфонія
Й дух вечірніх феєрій.
Ми – володарі часу,
У наших очах –
Відзеркалення різних світів,
Не існує в коханні ні часу, ні міри
Ні стін та бар’єрів…

В нашій пам’яті – подвиги лицарів
Й драми закоханих дам,
Часи війн і руїн,
Відкриттів та мистецьких шедеврів…
Поціловані вічністю…
Лірика світу й життя…
Ми пройшли крізь епохи…
Кохання ж зосталось відбитком душі
На папері…

Сотні очей…

Сотні очей… На роздоріжжі – тонни суму,
Забуті мегаполіси. Годують змій із рук.
Дрібне каміння й скло побите – шлях Іуди,
Бере, без совісті, добро із щедрих рук.

Ховається опівночі сова на дубі,
Печера – то нічліг для кажанів.
І йдуть у розпачі худі та спраглі люди,
Зриваючись зі скель знову у сні.

І ланцюги все тягнуть за плечима,
Несуть в наплічниках осміяні страхи.
Та власних ідолів і смуток без причини,
І ворогів в своїй таки війні.

Пекельні душі гріють під землею
Все сковують свободу у собі.
Та вийде якось в поле Палагія.
Заскиглить. І засяє ніч вгорі.

Сотні очей… Той рід, що за плечима
Стане мільйонами давно стертих життів.
А хтось із нас – продовження Іуди,
А хтось – продовження правічних янголів.

Червневі ночі

Люблю червневі теплі ночі,
Це юності легкий етюд,
Запалюються в небі зорі,
Комети креслять свій маршрут.

І місяць стукає у вікна,
Знову вривається в мій сон,
Крізь штори струменіє світло,
Гортає пам’яті альбом.

Торкають ночі дивні струни,
Розносять пахощі садів.
Так тихо, просто та безжурно…
Легкий етюд юнацьких днів…

******

Для участі у проекті "Хвацьке Рівне" надсилайте свої тексти, фото, рисунки та відео на info@ogo.ua.
Тема: "Хвацьке Рівне і власне прізвище"
В тексті листа розкажіть про себе.
А також укажіть, що твори справді належать вам, а також даєте згоду на публікацію.

До друку не приймається:

1. Плагіат.
2. Твори, які порушують законодавство України.
3. Закликають до міжнаціональної, міжетнічної ворожнечі.
4. Містять приховану рекламу.


Щасливе Рівне