Провідний тиждень: заборони, прикмети та традиції

Провідна або поминальна неділя, гробки, проводи, проводки, Антипасха, дарна неділя, Радуницький або Томин тиждень – все це назви одного періоду та пов'язаних з ним традицій згадувати померлих другого тижня після Великодня.

Провідний тиждень починається з Червоної гірки або Провідної неділі. У 2022 році випадає на 1 травня – першу неділю після Великодня. Одна з його назв - Томина неділя пов'язана з ім'ям апостола Фоми, який не повірив у Воскресіння Христа, поки не переконався власноруч. Найчастіше поминають у неділю, але у різних регіонах традиційно для цього обирають і інші дні Поминального тижня – з неділі до суботи.

Традиції

У народі кажуть, що до Великодня Бог відпускає душі померлих на землю. Вони спостерігають за своїми нащадками і тим, як ті живуть, шанують предків. А протягом Світлого тижня, першого тижня після Великодня, треба запалювати на вікні свічку, щоб душі знайшли дорогу додому, і кілька пасхальних яєць, щоб нагодувати їх.

В неділю душі померлих повертаються на небо. А родичі йдуть на цвинтар, щоб з ними попрощатися.

Традиція проводів – дохристиянська. Вона має глибоке язичницьке коріння і відноситься до культу предків. Довгий час її намагалися викорінити, заборонити. Але, в результаті, Проводи органічно влилися у Великодні свята.

Радуниця згадується ще у літописах. Слов'яни поминали родичів під час весняного поновлення природи. Це символізувало кругообіг життя та смерті. Наші пращури вважали, що, споживаючи їжу з померлими, вони знаходять впевненість у теперішньому, а померлі заспокоюють свій дух.

У християнстві ця традиція змінилася, поєдналася з молитвами. Їжу стали освячувати в церкві, перш ніж поділитися із померлими.

В Україні прийнято ділитися із померлими пасхальною їжею. І чим багатше частування, тим більше буде задоволений предок. На цвинтарі несуть паску, книші, коліво, пироги, крашанки.

Коливо – це особлива поминальна страва. Його готують не лише на Проводи, а й на поминки після похорону. Готують його, як правило, як кутю. Але зверху поливають медом, цукровим сиропом). Зверху із ізюму викладають хрестик. Страва теж має язичницьке коріння.

Наші пращури вважали, що в ці дні потрібно також готувати страви, які любили померлі за життя. Їжу несли на цвинтарі, розстеляли скатертини серед могил і поминали, ділячись один з одним принесеним.

На Галичині та в Центральній Україні немає звичаю поминок із їжею на цвинтарі. Але тут службу служать одразу в каплиці при цвинтарі, а потім священик окроплює могили.

У Покутті, Гуцульщині та Буковині є традиція давати за "поману". У дарну неділю спеціальний калач (поману) дають комусь із запаленою свічкою, кажучи: "Це тобі за "поману" – за Петра". На це відповідають: "Най Бог прийме". Якщо віддають родичу, то додають до помани хустку. Якщо знайомому, то додається носова хустка.

На Півдні є схожа традиція. Дається щось їстівне - паска, цукерки, цукерки, печиво - зі словами: "Пом’яніть раба Божого,... (ім'я)". Їм відповідають: "Царство небесне рабу Божомуу,... (ім'я)".

Заборони

Церква до звичаю поминок на цвинтарі на Проводи ставиться негативно. Християни вважають, що немає сенсу їсти і залишати їжу на могилах. Набагато більш по-християнськи ділитися їжею з нужденними. Тим більше що цього року тих, кому потрібна допомога, як ніколи, багато. Крім того, забороняється в поминальний тиждень пити алкоголь на цвинтарі, чим у нашій країні часто зловживають.

Прикмети

Якщо у Провідну неділю йде дощ, то це чиясь душа плаче тому, що Господь її не відпустив за гріхи.

Не почастуєш честь-честю покійного батька про Радоницю — самого на тому світі ніхто не згадає, не почастує, не потішить.

Якщо душа померлого образиться на бідне частування, вона може роздратуватися і скупі нащадки сильно пошкодують.

Господині омивали ікони джерельною водою. Воду цю потім не виливали, зберігали до свята. Вранці Проводної неділі всі вмивалося цією водою. Вважалося, що ця вода зміцнить здоров'я та збільшить добробут.

Предки вірили, молячись уранці у провідну неділю, що вони отримають довге і щасливе життя. При цьому молилися не лише Богові, а й померлим предкам.