Рівне втратило ще одного Героя

Сумні новини знову прийшли у нашу рівненську родину. Молодий, повний мрій та планів на майбутнє чоловік, якому наше місто стало рідним, на жаль, вже ніколи не зможе прогулятися вулицями, не зможе обійняти дружину, приголубити донечку…




Костянтин Дмитрієв народився у Кривому Розі. Коли хлопчику було лише 9, сім’я переїхала у село Мар’янське Дніпропетровської області. Тут Костя закінчив школу, після якої вступив до Криворізького коксохімічного технікуму. Під час навчання знаходив час і для іншого захоплення – спорту. Грав у команді технікуму з волейболу, разом з якою відстоювали честь навчального закладу на різноманітних змаганнях. Закінчивши технікум з відзнакою, Костянтин вирішив продовжити вчитися, а для цього обрав Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, який також закінчив із червоним дипломом. Спорт він також не забуває. Приділяє багато часу гирьовому спорту, навіть став чемпіоном області…

У Рівне Костянтин приїхав у 2014 році. Після закінчення університету його направили на роботу на місцевий «АЗОТ», де й працював начальником зміни.
Надзвичайно відповідальний, працьовитий, людяний, завжди готовий допомогти – таким пам’ятають його колеги…

2015-2016 роки Костянтин провів у лавах Національної гвардії України.

Прийшов сюди на строкову службу, а за тим добровольцем вирушив у зону проведення АТО. Більшість часу служив на Луганщині поблизу Рубіжного.
Повернувшись до цивільного життя, Костянтин одружився із коханою Мариною, а в 2020 у них народилася донечка Єлизавета. Костянтин продовжив роботу на підприємстві. А ще, як глибоко віруюча людина, став прислужником-пономарем у храмі преподобного Агапіта Печерського у військовому госпіталі Рівного… Він дбав про храм, допомагав у його розбудові та мріяв, що з часом вивчиться та стане священником…

Добрий чоловік, хороший сім’янин, завжди позитивний та усміхнений – навряд знайдеться хтось, хто скаже щось погане про Костю. Він був дуже скромним, не любив хвалитися, ніколи не хизувався медалями… Людина з великої літери…
Коли війна знову постукала в двері, Костянтин не шукав можливості уникнути служби. Тож практично наступного дня вирушив боронити Україну.
«Мене викликали, значить мушу йти захищати, заради рідних, сім’ї і заради дітей, заради майбутнього,» - казав Герой.

Старший солдат Костянтин Дмитрієв загинув 25 травня під час бойового зіткнення та авіаудару поблизу села Комишуваха Луганської області…

Про це йдеться на офіційній сторінці Олександра Третяка у ФБ.