Ти і твоя Рівненщина - річки Полісся

Так, Нобельський Національний Природний Парк знайомить з унікальними річками нашого краю.

Полісся не реально уявити без річок. Це те ж саме, що пустеля без піску. Саме річкова мережа робить Полісся винятковим, неповторним краєм. Це водночас і його характерна особливість, і візитівка. Вічно блакитні водяні артерії не тільки живлять простір живучою вологою, але й дарують естетичну насолоду у спогляданні принад поліського краю. Річки Полісся спокійні, тихоплинні, немов у зажурі несуть свої води від витоків і до кінцевої мети. А навколо них – зелений простір рослинного світу, сповнений пташиного співу, тваринних слідів.

Розповідає провідний фахівець з екологічної освіти Нобельського НПП Павло Дубінець.

Найбільшою річкою не тільки на теренах Нобельського національного природного парку, але й Полісся, є Прип’ять. Звивиста, з покручами й топкими берегами, вона із заходу на схід розрізає простір, немов розділяючи поліський край на дві – північну і південну – частини. Загальна протяжність Прип’яті – понад 700 кілометрів, з них на територію України припадає 261 кілометр. Двадцять п’ять з них протікає територією Нобельського НПП. Прип’ять – головна водна артерія, яка живить найбільше озеро Рівненщини – Нобель. Впадаючи із північно-західного напрямку у серцевидну водойму, Прип’ять ніби розчиняється у водяних обіймах озера і, омиваючи найбільший з трьох острівків на озері, витікає у східному напрямку. Береги Прип’яті низинні, болотисті, заплави широкі, помережені луками та острівками родючих ґрунтів. Весною під час повені вода виходить з берегів і заливає простір, місцями – на кілька кілометрів. У цій місцевості селиться чимало дикого птаства: починаючи від найбільших сніжно-білих гордовитих лебедів, довгоногих сірих журавлів, білих та сірих чапель і закінчуючи маленькими ремезами та очеретянкою лучною. Різнобарв’я пташиного царства у поприп’ятських заплавах величезне, а тому не дивно, що різноголосся пернатого співу тут затихає лише на зимовий період.

Русло Прип’яті, як вже згадували, звивисте, петляюче, ширина річки теж не рівномірна. Трапляються місця, де русло звужується до кількох метрів, а далі, здійснивши шерегу звивин, розширяється що й годі з берега на берег перегукнутись. Багата Прип’ять на рибу. У її просторах знаходять місце величезні соми, стрімкі щуки і ліниві лині… Трапляється, що річкою мігрують величезні зграї в’язя, ляща й іншої риби. В заплавах поміж очерету і грузьких мочар виводяться болотні черепахи, популяція котрих останніми роками значно зросла. А ще можна зустріти поселення ондатр і норок. А ще, поміж верболозу й острівків очерету визирають боброві хатки.

Існує легенда, чому Прип’ять така покручена. Згідно з нею, у давнину послані Богом копачі річки перевтомились, гарно відпочили, упившись оковитою, що далі почали копати річку як-небудь, тому й в’ється річка вужем. Зрозуміло, це лише легенда, а насправді вода сама шукає собі шлях поміж ґрунтів, прокладаючи дорогу до могучого Дніпра. Саме рельєф і склад ґрунтів формують звивисте русло тихоплинної, майже сонної, поліської ріки.


Іншою великою річкою на Поліссі і на території Нобельського природного парку є Стохід. Цікаво, що, проминувши межі національного природного парку «Прип’ять-Стохід», котрий знаходиться у Волинській області, ці обидві річки вливаються у простори Нобельського НПП, де тісно переплітаються між собою руслами так, що одразу годі зрозуміти, де і яка річка протікає. Русло Стоходу, дещо звужене, місцями заросле густим високим очеретом, ухиляється північніше, немов утікаючи від потужнішої сусідки.
В межах Нобельського парку Стохід протікає крізь сусіднє з Ноблем озеро Омит. Простір між озерами Нобель і Омит на давніх, ще довоєнних, минулого століття картах позначався словом «Струмінь». Тобто, «край, надмірно наповнений водою». Стохід у цьому місці втрачає основу, яка дала назву річці з багатьма відногами, ходами, тупиками та таємничими відлюдкуватими місцями. Не дивно, адже згодом води цієї річки остаточно впадають у Прип’ять. Протяжність Стоходу у межах Нобельського НПП більше двадцяти кілометрів, і чим ближче до місця злуки з Прип’яттю, тим більше русло поступово ширшає, течія стає стрімкішою. Біля села Прикладники Стохід завширшки понад п’ятдесят метрів.
Стохід – річка не глибока, але в окремих місцях, де вирви на покручах і згинах вимиті водою, глибина може сягати п’яти метрів.
Ще в другій половині минулого століття обидві річки були судноплавні. По них ходили пароплави і буксирувальні катера. Існувало сполучення по воді між селами Нобель, містечком Любешів у Волинській області й білоруським містом Пінськ. А ще у роки Першої світової війни обидві річки розділили на кілька років протистояння між воюючими сторонами. Сліди цього протистояння збереглися до наших днів у вигляді цементових фортифікаційних споруд у прибережних смугах. Тепер це об’єкти туристичних маршрутів, а плеса річок слугують місцем для сплавів на байдарках і човнах, а також любительської риболовлі.


Ще однією водоймою на просторах Нобельського національного природного парку є південна притока Прип’яті – річка з незвичною назвою «Веселуха». На відміну від Прип’яті і Стоходу, ця річка майже не має низинних заболочених берегів, за винятком кількох останніх кілометрів течії біля місця впадання у Прип’ять. Береги Веселухи підвищені, укріплені твердими ґрунтами, місцями – підмиті. Русло переважно пряме, нешироке. Місцями ця річка нагадує меліоративний канал. Протікає вона крізь та повз села, від чого, мабуть, й отримала назву «Веселуха» – живої, сповненої людського гомону, водойми. Течія більш стрімка, ніж у Припяті і Стоходу, через те, що у місці злуки двох річок кожна впадаюча річка набирає ходу. На територію Парку припадає всього лише чотири з половиною кілометра Веселухи, хоча загальна протяжність річки – близько ста кілометрів. Впадає у Прип’ять, неподалік озера Нобель. Веселуха багата на рибу, а ще у ній водяться раки.


На території Нобельського НПП протікає ще три невеликі річки. Зовсім непомітні, вони виглядають ніби забуті. Утім, дві з них – Млинок та Гнила Прип’ять – і справді непомітні: на території нацпарку на них припадає 500 і 200 метрів відповідно. В недалекому минулому русла цих річок потрапили в мережу меліоративного втручання: місцями були закопані, а місцями – долучені до осушувальних меліоративних каналів. У тих місцях, де залишилось природне середовище річок, вони зберегли в собі усі природні риси Полісся, хоча великого впливу на біорізноманіття краю не мають.




Третя річка із цих малих водойм нацпарку має назву «Ножик». Її протяжність складає кілька десятків кілометрів, і, на відміну від двох попередніх, вона зберігає у собі усі особливості поліської водойми: виражене русло, помітні тверді береги, болотисту заплаву. Течія уповільнена, майже непомітна, глибина у Ножика невелика, місцями річка зовсім мілка. Вона мало зариблена, а в посушливі роки висихає. В заплаві поселяються водоплавні птахи, видри і бобри.
Кожна з описаних річок, що протікають територією Нобельського НПП, доповнюють складову природного середовища, його біорізноманіття, створюють мережу виняткових, віками незмінних місцин, покликаних зберігати у собі всю інформативну базу поліського довкілля. Річки Полісся неповторні, вони навіюють життєву розміреність, спокій та немовби відображають застиглий час у цьому куточку планети. Власне, здебільшого так воно і є.

Загалом Всесвітній день навколишнього середовища – день, коли можна зробити щось особливе для Землі, організувавши якийсь захід як на місцевому, так і на більш глобальному рівнях. Це, наприклад, може бути внесок однієї людини або цілого колективу.