Як живе капібара у рівненському зоопарку: цікаві факти

Назва цього ссавця походить з мови індіанців Гуарані від виразу kapi-uara, що означає - «пан трави». Висунувши голову над поверхнею води, сховавшись за купкою водоростей чи корчами, капібара стає зовсім непомітна. Тварина споживає все соковите, що росте на відстані, на яку вона здатна витягнути шию, повідомляє Рівненський зоопарк.

Раціон складається виключно з їжі рослинного походження: різні трави та листя чагарників, зрідка - фрукти й кора дерев.

Зоологи довгий час не могли знайти лігво звіра. Виявилося, що житло капібари - в неглибокій заглибині на землі. Ще частіше вона спить, де доведеться: де впаде на траву — там і новосілля.

Головними природними ворогами є ягуари, крокодилячі каймани і анаконди.

Велика капібара, помітивши небезпеку, видає гучні хрипкі звуки, що нагадують кашель. Почувши їх, вся група завмирає, а потім кидається у воду і стрімко відпливає від берега. За потреби гризуни пірнають і залишаються під водою до 5 хвилин поспіль. Почуваючи себе в безпеці, вони спілкуються за допомогою тихого свисту та покашлювання.

Водосвинки народжуються сформованими, з відкритими очима, м'яким коричневим хутром та розвиненими зубами. Новонароджені малюки вже на четверту добу можуть слідувати за своєю матір'ю та помаленьку привчаються їсти траву.

Відразу після відлучення від грудей мати проганяє своїх нащадків і залишає їх напризволяще.

З цієї причини смертність серед молодих тварин у перший рік дуже висока. Від хижаків гинуть до 50% молоді. Дорослі ніколи не захищають своїх малюків, обмежуючись лише попередженнями про хижаків, що знаходяться поблизу. У підсумку вижити мають шанс лише самі обережні гризуни.

У Венесуелі капібар довгий час нещадно винищували через те, що на переконання тамтешніх фермерів вони поїдали багато зелені, позбавляючи худобу кормів. Насправді ж доведено, що звичка капібар пастися на низькорослій траві біля самої води зовсім не шкодить великій рогатій худобі.

Палеонтологічні знахідки показують, що в давнину землю населяли предки капібар завбільшки з ведмедя!

Тісний зв'язок цих тварин із водою свого часу призвів до того, що католицька церква близько 300 років тому зарахувала капібар до риб! Внаслідок такого казусу м'ясо капібар дозволили їсти під час посту.

У Японії дуже люблять капібар – вони живуть не лише у зоопарках, а й у парках, на гарячих джерелах та стайнях. У культурі країни капібари знайшли свій відбиток у милому персонажі Капібара-сан (Містер Капібара), якого вигадав виробник іграшок Bandai у 2005 році. Зараз випускається понад 5 тисяч речей, зокрема м'які іграшки, канцтовари та комікси.

У 1991 році карликовий різновид капібари — малу водосвинку (Hydrochoerus isthmius) — визнали окремим видом. Вона зустрічається від північної Панами до Колумбії та північно-західної Венесуели, відрізняється розмірами і вагою.

У Рівненському зоопарку капібари проживають спільно з патагонськими марами, альпаками, американськими нанду та тапіром у великій змішаній експозиції «Патагонія». Тварини дуже полюбляють масаж, купатися у басейнах - літньому та закритому (у приміщенні), і вигріватися на сонечку після соковитого сніданку).