Рівнянка написала лист України до росії

Я довго думала написати тобі листа, але спочатку навіть не вистачало слів. В мені було просто стільки ненависті, яку ти в мені пробудила, що бракувало слів, щоб описати все те, від чого кричить моя душа...

109 днів тому ти вночі увірвалася в моє мирне та безтурботне життя. Так, тепер з впевненістю кажу, що безтурботне, бо порівнюючи з тим, що відчуваю зараз - я не мала турбот. Так, я з своїми дітьми змагалася, боролася, помилялася, але я йшла своїм шляхом розвитку... Так, мені часто було важко, але жодного разу не було так, як тепер... Бо моє серце розривається на шматки, щодня. Щодня ти мені вставляєш ножа у спину...

Твої діти напали на мене, хоча як можна назвати твоє "население" людьми чи дітьми, якщо вони всі нелюди. І саме ти їх виховала такими! Щоденно ти вчила їх ненавидіти мене, вважати "меншою сестрою", якою я тобі ніколи не була і не буду, повір! Ти сказала, що тут твоїх будуть зустрічати з квітами. Але забула сказати, що мої діти готують для них квіти тільки у парній кількості.

Ти кажеш, що йдеш мене визволяти, але забула, що не можна рятувати від ярма ту, яка давно вже є вільною! Бо я саме така, а тобі волі чи свободи не дано, не судилося. Ти постійно хотіла забрати у мене мою рідну мову, насаджуючи свій "язик". Але моєю мовою напишуть мільйони нових віршів, а твоєю будуть боятися заговорити, щоб не виказати своє походження...

Я підозрювала, що ти носиш за спиною камінь, але до останнього вірила, що не наважишся. Що все ж вистачить розуму, але про який же розум можна казати тій, яка відправляє своїх красти туалети й собачі будки; тій, яка цінує більше білизну, ніж витвори мистецтва; тій, яка не має нічого святого і руйнує пам'ятки культурні та релігійні.

Ти вбиваєш моїх дітей... До небесного війська я відправляю своїх вірних дочок та синів, а ти просто втрачаєш м'ясо, гарматне м'ясо, яке прислала для "освобождения" одне лишень не ясно: а тебе про це хтось просив?! Твої нелюди коять геноцид: знущаються, гвалтують, вбивають, а ти не засуджуєш, бо не знаєш, як жити інакше! Ти лишилася в століттях варварів, нелюдів, а я виховую своїх в цінностях добра та милосердя!

Знаєш, я не зможу тебе пробачити, ніколи... Тебе для мене просто більше не існує. На карті твоє місце має зайняти чорна діра. І як би добре було, щоб вона поглинула усіх твоїх рашистів, щоб всьому світу стало легше дихати!

Але перед тим мої покарають тебе, бо кожен, хто зі зброєю прийшов до мене, має стати добривом у моїй землі! І твої ж не достойні навіть хрестів на могилах, бо хрест означає помилувати померлого і дарувати йому життя вічне. А ви ж заслужили одвічні муки за злочини проти дітей та жінок, цивільних та військових, за злочини проти людяності та геноцид мого народу.

Я мушу вистояти, я тримаюся з усіх сил... Бо зараз мої діти боронять від тебе не тільки мене, а й увесь цивілізований світ! І я точно знаю, що зовсім скоро прийде день, коли в твоєму мавзолеї побільшає вождів. А в моєму календарі побільшає пам'ятних дат на ще одну - День перемоги над рашистами!

Готуйся, росіє, ще зовсім трохи!