Окупація, психлікарня, Рівне, - драматична історія переселенки з Херсона
Сьогодні одна з таких історій про окупацію Херсонщини, лікування в психіатричній лікарні та нове життя у Рівному. Обов'язково до прочитання кожному...
Уже 25 лютого у себе під вікнами Іннеса Субтеля-Красова побачила танки з літерою «Z». Життя реально зупинилося…
Людей розстрілювали безпричинно. Близько підійшов до мосту – розстріл. Близько підійшов до блокпоста – розстріл. Не сподобалися двоє молодих людей, які патрулювали вулицю, – розстріл (бо вони видалися оркам підозрілими). Немає настрою у солдата – розстріл. Не зупинилася автівка – розстріл усіх пасажирів.
Людей викрадали. Приїде до будинку мікроавтобус - орда рашистів забігає в перший під’їзд і починає «зачистку» всіх поверхів. Розшукують військових, хто воював в АТО, їхніх рідних – хапають і силоміць садять в автобуси. Відвозять у невідомому напрямку. І так «прочесують» кожен під’їзд.
Людей обкрадали. Іншого дня приїжджає той же мікроавтобус, «висипається» та ж орда й починають вламуватися в квартири та забирати продукти харчування, їжу... Страшно, бо не знаєш, що в них на меті сьогодні – вкрасти, вбити чи зґвалтувати… Гроші можна було зняти лише під 5 чи 10 %.
Людей інформаційно ізолювали від світу. Не працює інтернет, телефонні розмови прослуховуються і на темі про війну миттєво перериваються. Навіть через фейсбук неможливо зв’язатися з людьми, бо він на території Херсонщини не працює.
Людей примушують працювали на окупаційну владу. Зібрали вчителів і наказали їм готуватися до викладання в школі за російською програмою. Вони відмовляються, кажуть, що будуть харчуватися зі своїх городів, але не працюватимуть на чужу владу. Але наскільки вистачить тієї городини?
Людей розчавлювали у їхніх же машинах з однієї причини - вони їхали…

«Кожні три дні ми збирали теплі речі та все необхідне в дорогу, бо чекали, що будемо евакуювуватися. А зелених коридорів все не було і не було. Мера міста запитали в чаті: «Чи можна виїхати до Херсона?» На що він відповів: «Якщо у вас є друге життя, то виїжджайте».
Увесь лютий пересиділи в холодному підвалі. Сирен у нас не було взагалі. За вибухами навчилися розпізнавати, що «прилетіло» і орієнтовно в який район міста. За останні кошти скуповували медикаменти, харчі… А коли одного дня вдалося придбати м’ясо, то раділи, наче діти! Реально готувалися до голодної блокади. Надії на те, що щось зміниться, уже не було. У таких випадках почуваєш себе твариною… Орки почали привозити продукти з Криму. Ми, звісно, спробували їх. А вони виявилися просто жахливі.
Коли рашисти понапиваються, то влаштовують стрілянину… Або за непослух погрожують розстрілом перших десятьох наших людей з черги в АТБ. Місцеві ненавидять їх лютою ненавистю. Херсон нікого не ждав і ніякого референдуму не планує. Не вірте цьому! Це фейк. Усі чекають на звільнення. Коли десь щось вибухає, то люди бояться і радіють водночас. Бояться небезпеки і тішаться з того, що українські військові десь близько…
Не життя було, а існування. Сходив у магазин, перебіг вулицями між танками та військовими з автоматами – і сховався в квартирі. Ні поспати, ні музики послухати, ні фільму подивитися, ні ще чимось зайнятися… Ти немов завис у повітрі… А в середині тебе оселився дикий страх…»

Сім’я Іннеси виїхала з Херсона 15 квітня, хоча зелених коридорів досі нема. Російські блок-пости проїхали відносно спокійно. Тільки під Снігурівкою розпочався бій. «Попереду – кадирівці. Міномети, міни ліворуч і праворуч, гради, над нами ракети пролітають. Ми зупинилися і в цьому пеклі перечекали годину чи півтори. Я посивіла. А коли вже поїхали і дорогою зустріли українських військових, то плакали на радощах. Пригощали їх апельсинами, цукерками (що в кого було), а вони відмовлялися і казали, що це все нам більше потрібно».
Пані Іннеса з чоловіком та мамою, яка від початку війни перестала ходити, а також зі своїм кошеням, спершу зупинилися в одеському волонтерському центрі. А потім придбали квитки на потяг і дісталися до Рівного. Їм вдалося це зробити завдяки підтримці доньки, яка турбувалася про них на відстані, із Польщі надсилала кошти і на продукти, і на дорогу. Вони вибралися з пекла 50-денної окупації в м. Олешки на Херсонщині (жили поблизу Антонівського моста - далі Херсон та Чорнобаївка). Але це їм дорого коштувало. Заплатили за це здоров’ям (пройшли курс реабілітації в психіатричній лікарні) і декількома тисячами гривень. На сьогодні ж, аби виїхати з Херсонської області через Крим, це вартує значно більше - однієї тисячі доларів із людини.
Олена Медведєва.

новини Рівного, Рівне, історія, переселенці, Харків, рівняни, психлікарня
Гороскоп на неділю, 16 березня: це день, який вимагає гнучкості

16 березня – це день, коли минуле любить повертатися, щоб переслідувати нас – іноді у вигляді незакінчених розмов, повторюваних тем, а іноді у вигляді почуттів, які ми не встигли опрацювати.
переглядів: 114
Голубці до посту по-новому: червона капуста, гриби та секретний соус!

Здивуйте своїх близьких незвичайними голубцями з червоної капусти та грибною начинкою! Ця страва не тільки смачна, але й корисна, а секретний соус з часником додасть їй неповторного аромату.
переглядів: 182
Право на виплати для постраждалих від ЧАЕС: як підтвердити мешканцям Рівненщини

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", непрацюючі пенсіонери, які постійно проживали, не виїжджали або добровільно не переселялися із зони радіоактивного забруднення, мають право на отримання додаткової доплати за проживання в цій зоні.
переглядів: 161
Сніданок нашвидкуруч: готуємо пухкі американські панкейки

Трішки молока, дрібка солі, яйце, борошно, цукор і ваше натхнення - смачні та пишні панкейки на сніданок готові.
переглядів: 281
Левів можуть ошукати: астропрогноз на суботу

Дізнайтеся, що вам підготували зорі на 15 березня.
переглядів: 239