Добрі справи, що наближають перемогу

Допомагати іншим для Сергія – це не в новинку. Адже задовго до повномасштабного вторгнення він всіляко допомагав тим людям, які цього потребують. Мова про допомогу малозабезпеченим родинам, людям старшого візу, людям з інвалідністю.

А ще його можна з впевненістю назвати «амбасадором» донорства у Рівному. Адже він всіляко підтримує цю ініціативу і навіть гуртує навколо цієї ідеї людей, які до цього не здавали кров. А тепер стають донорами на постійній основі.



З моменту повномасштабного вторгнення Сергій Музичук зрозумів, що на цій війні має свій фронт – волонтерський. З перших днів він займався вивезенням людей до кордону, які тікали від війни з дітьми. Це було досить складно, особливо в перші дні, коли людей наповнювала паніка і вони не знали, як їм діяти.

Разом з цим, коли станція переливання крові зробила заклик про те, щоб люди здали кров для запасів, Сергій вирішив теж долучитися не тільки особисто, як донор, а і проводив просвітницьку роботу, як щодо підготовки до здачі крові і інформував про графіки роботи центру. Це інформування він робить і до цього часу через спеціальний канал «Донор-Рівне».



Коли іноземні партнери почали передавати в Україну та на Рівненщину, зокрема, гуманітарні вантажі, Сергій Музичук був серед тих водіїв, які їх оперативно доставляли до місць призначення. На перший погляд може здатися, що це досить просто.

Але уявіть собі недоспані ночі, тисячі кілометрів за кермом, а ще купа паперових моментів та ситуацій, на які ти не завжди можеш вплинути. Але Сергій жодного разу не нарікав і каже, що в будь-який момент готовий знову їхати за вантажем, аби лиш було що вести. Адже зараз з «гуманітарною» ситуація вже зовсім не така, як була у перші місяці війни.



А ще серце волонтера знає дуже багато життєвих історій, якій проймають до сліз. Адже він говорив не раз з людьми, які втратили все, які часто втратили близьких, або не знають про їх долю. Він розповідає з трепетом у голосі про чоловіка, який сам живе в зоні бойових дій і який нічого не бачить…

- Ми постійно возимо гуманітарну допомогу на схід, в зону активних бойових дій. Там людям дійсно потрібно все. Адже є ті, в кого немає банальних речей, без яких ми не уявляємо свого життя. Також є ті, в кого рашисти забрали дім, але зберегли життя, - ділиться спогадами Сергій. – Таких історій маса, але ми працюємо на перемогу, щоб трагічних історій цієї війни було менше.

Крайня поїздка Сергія з командою однодумців була на Херсонщину. Сказати, що це небезпечно – це практично нічого не сказати. Адже, не зважаючи на те, що є постійний військовий супровід, ти ніколи не знаєш, куди «прилетить».



- Я бачу хлопців на фронті, які націлені на перемогу. А ми тут, маємо бути надійним тилом, який працює на нашу спільну перемогу. Вони закликають нас жити нормальним життям наскільки це можливо, але просять ніколи не забувати того, завдяки кому це все. Тому я переконаний, що це мій обов’язок робити те, що можу для підтримки наших військових та тих, хто зараз у скруті і в цьому я бачу свій внесок у наближення нашої перемоги!