Рівненська дизайнерка: "Кожна українка має мати сукню для Дня перемоги!"

Досить часто нині, під час війни можна почути слова по те, що, мовляв, придбання нової сукні не на часі. Водночас самі ж військові кажуть, що наближати перемогу можуть жінки щасливі та наповнені. Якщо для цього їм треба нове вбрання - будь ласка, але найголовніше, щоб незабували завдяки кому це можливо.

Про сукні для перемоги, економічний фронт та створення образів, які викликають посмішку на обличчях жінок навіть в такий важкий час, говоримо з засновницею бренду E.Milliko Ельвірою ЛЯШКО.



– Чи пам’ятаєте ви перший день війни?
– Дуже добре пам’ятаю перший день війни, бо за тиждень до повномасштабного вторгнення чоловік мав летіти за кордон. Але практично в останній момент здав квитки зі словами, що неділю-дві почекаю. 24 лютого – це був четвер, чоловік збудив мене близько 6-ї ранку і сказав, що у Харків “прилетіло”. Діти ще спали, а ми увімкнули телевізор та дивилися новини. Серце було не на місці… Перший день була дійсно велика паніка. Було нерозуміння того, що відбувається. Були надії на те, що все це швидко закінчиться, бо, здавалося, що в цивілізованому світі повномасштабної війни не може бути. Але страх, паніка, нерозуміння – це були перші емоції. Страх навіть не стільки за себе, скільки за дітей, що робити далі та куди рухатися. Меншій дитині на той момент 2,5 роки, тому тривоги її дуже лякали, та й ми самі не знали, що робити…

– Чи були у вас думки виїхати за кордон чи залишити місто. Адже діти маленькі…
– На день третій-четвертий ми вирішили поїхати в село. Адже з дітьми бігати в укриття з багатоповерхівки досить незручно. Подумали, що в селі буде спокійніше, і поїхали до бабусі. На день 10-11 ми вирішили поїхати до рідних в Латвію. Я, сестра та діти зібралися і поїхали. Приїхали до Польщі, і вже звідти нас забрали родичі. У перші дні ми далі вірили в те, що це просто погостювати на кілька днів. Але все затягнулося. Тому ми спочатку жили в сестри, потім у тітки. А потім прийняли рішення заселитися в гуртожиток, бо побачили, що невідомо на скільки це часу може затягнутися. А так було зручніше нам усім.

– Коли настав момент і відновилися перші продажі від початку війни?
– У березні я отримала таку підтримку і побачила, що люди потрошку оживають і пішли перші продажі. Тим самим з’явилася змога ще більше підтримувати ЗСУ. Відсоток від продажів ми почали закидати волонтерам, платити податки, і це дало надію на те, що ми зможемо працювати. Щоразу думали, що скоро війна завершиться. Але війна триває, та попри це ми не змінили стратегію бренду. Адже переконана, що скоро все завершиться і буде куди одягнути ошатну сукню. Я вірю в Україну, вірю в перемогу і що найближчим часом всі будуть купувати вбрання, щоб зустріти перемогу.

– Ви сказали, що не змінювали концепцію бренду. Якою вона є?
– Так, як і було – це жіночність, елегантність, легкість та водночас зухвалість… Це все наш бренд, і ми все-таки не робили патріотичну лінію. Бо одна справа, коли це авторські круті патріотичні речі. Але якщо всі шиють жовто-блакитні футболки, то це при усій повазі є знецінення самого бренду. Тобто це моя суб’єктивна думка, щоб не шити таке, як усі шиють… Ми обрали трішки іншу стратегію.



– Чи помітили ви таке ставлення людей, наприклад: сукні чи вбрання не на часі?
– Не стільки не час саме для вбрання, скільки не час про це гучно говорити. Ми намагалися зробити приємності, за відмітки в сторіз дарували топи. Але зараз люди морально не налаштовані, спрацьовує такий стоп. Тому буквально один-два це зробили. Можливо, не кожен знає, як правильно поводитись, як знімати сторіз. Водночас ми маємо про себе говорити, адже ми теж бійці, щоправда, економічного фронту. Ми напряму залежимо від продажів, і тим самим чим більше продажів – тим більше ми можемо допомогти для перемоги.



– Одяг створює настрій – згодні з цією тезою?
– Вбрання дійсно впливає на внутрішній стан людини. Жінка, яка одягнута так, як їй подобається, ніхто не говорить прямо про нарядні вбрання. Але це дає шанс відволіктися і десь відчути, що життя триває. Коли жінка купує сукню, вона впевнена, що їй буде куди її одягнути. Це примножує віру в перемогу та віру в те, що скоро буде момент це одягнути. Сильний тил – це сильна армія. А він сильний тоді, коли відчуває впевненість у перемозі. Тож жінки мають знати, що в них у шафі вже є сукня для Дня перемоги.