У свої дев’ятнадцять Василь став один із наймолодших бійців у ТрО Волині, бо переживав за рідних і Україну

Бійцю 100 Окремої Бригади Територіальної Оборони Волині Василю лише 19 років. Та незважаючи на досить юний вік, 24 лютого, у перший день повномасштабного вторгнення росії на наші українські землі, він прийняв доросле чоловіче рішення: зібрав необхідні речі, пішов у військкомат і став на захист цілісності України.

Взяти до рук зброю спонукали Василя переживання за своїх рідних та близьких, переживання за долю рідної країни.


На запитання, чи були якісь сумніви щодо свого вчинку, для прикладу, вночі, під час наряду, коли думки всякі лізуть у голову: ”Мовляв, нащо воно мені було – міг би спати зараз у теплому ліжку, їсти мамин борщ, призначати побачення дівчатам…”, хлопець має впевнену відповідь.

“Ні, немає такого. Піти служити – це був мій свідомий вибір. І я не шкодую, що так вчинив. А мамин борщ і побачення у моєму житті ще будуть – після Перемоги!”, – каже Василь.

Молодий, сором’язливий у розмові, але відважний. Крім нього, у сім’ї є ще п’ятеро дітей. Та Василь серед них наймолодший. На нього вдома чекає не лише велика родина, а й вірний чотирилапий друг – рудий пес Боба:

“Гадаю, як побачить мене – то з розгону заскочить прямісінько на голову”, – усміхаючись каже 19-літній боєць.