Що робити, а що – не варто, коли у вашої близької людини ПТСР

Поради Ксенії Возніциної, директорки Центру психічного здоров’я й реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України:

Жити з ПТСР доволі складно – ніколи не знаєш, в який момент, за яких обставин і в якій формі проявляться симптоми. У більшості випадків їх запускають внутрішні і зовнішні чинники, які називають тригерами.

Тригери можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Внутрішні тригери – це те, що ми відчуваємо всередині: думки, емоції та тілесні відчуття (як в момент травматичної події). Зовнішні тригери – це ситуації, люди або місця, які нагадують про травматичну подію, до прикладу, певні слова, звуки, локації тощо.

Як зменшити ризики впливу тригерів?

▪ не створюйте ситуацій, в яких можливе виникнення тригерів;
▪ обмежуйте перебування в місцях скупчення людей без потреби;
▪ уникайте різких звуків, які можуть нагадувати травматичну подію (музичні іграшки, рінгтони тощо);
▪ не створюйте гучних звуків;
▪ зведіть до мінімуму несподіванки;
▪ не торкайтеся тіла людини і не обіймайте її без дозволу.

Чого НЕ варто робити, якщо у людини ПТСР?

▪ Просити розповісти про травматичний досвід. Людям із ПТСР може бути складно говорити, до того ж, це може спричинити ретравматизацію.
▪ Знецінювати пережитий досвід.
▪ Героїзувати.
▪ Вимагати (або просити) щоби людина опанувала себе – це не в межах її можливостей.
▪ Звинувачувати і дорікати їй через те, як саме вона може реагує та проявляє емоції.
▪ Підтримувати уникання наявних психологічних та фізичних симптомів.
▪ Говорити, що ви знаєте і розумієте, що вона відчуває.
▪ Говорити, що їй пощастило вижити – люди, які пережили травматичні події, часто не почуваються щасливими.
▪ Говорити, що пора припинити поводитися, як на війні.
▪ Говорити, що час лікує.
▪ Різко змінювати плани.

Як підтримати людину з ПТСР?

▪ Подбайте про її базові потреби: приготуйте поїсти, візьміть на себе інші побутові справи.
▪ Допоможіть знайти контакти спеціалістів, організацій та груп підтримки.
▪ Пропонуйте підтримку і тепло. Будьте виваженими, дбайливими, обережними.
▪ Не знецінюйте і не будьте аж надто вимогливими.
▪ Коли людина наважиться говорити, може статися, що вона захоче говорити про травматичну подію знову та знову. Дайте можливість поговорити стільки разів, скільки їй потрібно.
▪ Робіть разом звичайні рутинні справи.
▪ Говоріть про майбутнє та будуйте спільні плани. Це може допомогти протистояти поширеній думці людей із ПТСР, що їхнє майбутнє приречене.
▪ Уникайте наркотиків, алкоголю та куріння вдома та у вашому оточенні.
▪ Якщо стан людини дуже важкий не залишайте її на самоті.