Ось про що йдеться на сторінці ПЦУ

І хлопці, і дівчата, і дорослі, і малі – абсолютно всі можуть славити величну подію народження нашого Спасителя, вітати одне одного та бажати миру і добробуту сім‘ям та родинам. Хіба для цього можуть бути якісь заборони? Усілякі обмеження щодо цього (на кшталт «комусь можна колядувати чи щедрувати, а комусь ні», «можна лише в конкретну дату», «хлопчики мають увійти в дім першими» і тому подібне) – лише забобони, результат незнання чи помилкової віри.

Господь наш Ісус Христос навчає любити всіх людей, незалежно від їхньої статі чи віку, соціального статусу чи стану фізичного здоров’я. А зокрема жіноцтву в Новому Завіті відведена особлива роль. Діва Марія стала Матір’ю Сина Божого і прославляється як «чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів». Святитель Іоан Золотоустий про Неї говорить: «Нікого не можна знайти між людьми такого, як Богородиця Марія… Блаженні через неї жінки, бо жіночий рід уже більше не є під прокляттям. Вона народила таку Дитину, задля Якої перевищила славою ангелів...».
Згадаймо також, що саме жінки були з Ісусом Христом до останньої хвилини Його земного життя, навіть коли під час тортур і розп’яття Спасителя Його налякані учні (окрім святого апостола Іоана Богослова) розбіглися. Саме жінки-мироносиці були першими, які прийшли намастити тіло Ісуса Христа і не побоялися ні переслідування старійшин, ні варти, яка охороняла гріб Спасителя. Саме жінки стали першими, кому ангел сповістив про Воскресіння Господнє, а трохи згодом Сам Спаситель явився мироносицям та промовив: «Радуйтеся!», і саме вони були послані сповістити ученикам Христовим про воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Таким чином, жінки-мироносиці стали апостолами для апостолів і першими серед людей поширили звістку про Воскресіння Христове, про перемогу життя над смертю. Тож чому раптом жінкам «не можна» прославляти народження Спасителя?..





Звідки пішли колядки?

Коляда у своєму дохристиянському значенні – це прадавнє слов’янське свято на честь «повороту Сонця на весну». Сьогодні цей «поворот» ми тлумачимо як астрономічний акт зимового сонцестояння, після якого зимовий короткий день поступово стає довшим, а ніч навпаки – коротшою. Не лише наші предки-слов’яни, а весь греко-римський світ шанував день переходу Сонця через точку зимового сонцестояння.

Християнське тлумачення святкування Різдва Христового в ці дні блаженний Августин пояснює так: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, Xто те сонце сотворив».
Із XVII століття колядки та щедрування активно виконувалися після богослужіння та впроваджувалися в народний побут. Ці твори, як писав український фольклорист Володимир Гнатюк, відрізняються від давніх народних колядок «як небо від землі» – це книжна творчість. Їх складали та поширювали переважно рукописним шляхом священники, ченці, церковні співці та дяки. Маємо відомості про рукописні збірки духовних пісень із різних теренів України, починаючи з кінця XVII століття. А першим і найвагомішим українським друкованим збірником духовних пісень із нотами став «Богогласник» (1790), виданий у Почаєві. Із понад 200 пісень «Богогласника», 24 – це різдвяні колядки, серед них добре відомі нам: «Нова радість стала», «Небо і земля нині торжествують», «Дивная новина» та ін.

Коли ж колядують?

Згідно з церковним уставом, вже на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці (4 грудня) в храмах починають звучати різдвяні піснеспіви. В колядках та щедрівках ми прославляємо прихід у світ нашого Спасителя, в них зичимо добра і миру господарям, які відчинили двері своїх осель, і головне – свої серця для світла Господньої любові.

Лунають колядки і щедрівки протягом усіх різдвяно-новорічних свят: і на Святвечір, і на Різдво, і на Маланку, і на Василя, і на Йордан – і аж до Стрітення, що відзначається на 40-й день від свята Різдва Христового, 15 лютого.

Тож нехай від хати до хати, від серця до серця коляда лунає, а Бог з Небес всіх нас благословляє!