Ми у Facebook
16.04.2023, 10:46

Рік релокації: як на Рівненщині працює підприємство з Київщини

Війна вплинула на розвиток бізнесу в різних куточках нашої країни. Мова йде не тільки про тимчасово окуповані території, області, які ледь не щодня потрапляють під обстріли, а і ті регіони, які залишаються у відносному тилу війни.
Через повномасштабне вторгнення сотні підприємств було знищено. Тисячі людей втратили можливість заробітку та ведення власного бізнесу. А велика частина змушена була починати власну справу з нуля на новому місці.

Сьогодні саме така історія – життєва історія про успішну релокацію бізнесу з Київщини на Рівненщину. Почати життя з чистої сторінки для вимушено релокованого бізнесу – це не просто слова, це жорстокі реалії, з якими люди стикнулися через війну. Але змогли зробити основне – не здалися і продовжують розвиватися і розвивати власну справу, як би то складно не було.

Починав з бармена і ремонтів кавових машин

Петро Філіпчук народився на Рівненщині. Його рідне село – Демидівка. Саме тут він народився і прожив до 17 років. А далі був переїзд до Києва. Ні, зовсім не для того, щоб навчатися чи на престижну роботу. Шлях Петра починався, як і у багатьох молодих людей – з заробітків. Робота в столиці на будівництвах приносила гроші. Але насправді – це точно була не робота мрії, бо працювати було досить важко та і жити на різних будівельних майданчиках чи гамаках – перспектива така-собі.

Одного разу друг Петра запропонував йому змінити роботу. Так, він почав працювати барменом. Наливав людям чай, робив каву. Зрозуміло, що з першого разу особливих успіхів хлопець в роботі не демонстрував. Проте його наполегливість давала результати. Він все більше цікавився ремонтами кавових машин і далі почав працювати на фірми, яка займалася саме такими ремонтами обладнання. А далі була армія – після чого повернення на фірму. Її розпад та спроба розпочати власну справу.



- Спочатку я зняв кімнату. Де проводив ремонти кавових машин. Далі побачив, що є запит на оренду кавового обладнання. Побачив, що ця ніша є перспективною. А далі прийшло ще глибше розуміння того, що ремонти треба людям значно рідше, аніж сама кава. То почав купувати каву і продавати її, - згадує Петро.

Коли ж чоловік дійшов до того, що сам реалізовував до чотирьох тонн кави щомісяця, то прийшло розуміння, що треба починати самому обсмажувати зерна. Петро придбав свій перший ростер (станок, що обсмажує зелені зерна до коричневого кольору). А далі все закрутилося і масштабувалося. Клієнти починали з’являтися не тільки на Київщині, а і у різних куточках України.

Чекали відкриття, але прийшла ….війна

Фірма Rojal Life, яку заснував Петро Філіпчук швидко змогла набрати обертів та максимально розширила спектр послуг, які вони надають. Тепер мова йшла не тільки про обладнання: його купівлю та ремонти, здачу його в оренду для офісів чи заходів, придбання кави. Експерти могли не тільки постачати все те, що було потрібно для кав’ярні. А і повноцінно підготувати бізнес до роботи, здавши кав'ярню «під ключ». У фірми був сучасний офіс у столиці, йшла активна робота з облаштування складських приміщень. Вони розміщувалися у Гостомелі на базі колишньої ферми. Обсяги роботи зростали, було сформовано комплексне повноцінне підприємство. У працівників, як і у самого Петра горіли очі та переповнювало бажання, щоб все вже нарешті запрацювало. Відкриття було заплановано на березень 2022 року, але не судилося. Адже вночі 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення, яке змінило життя Петра, його бізнесу, які і мільйонів українців…

З Гостомеля мало починатися чи то продовжуватися масштабне вторгнення рашистів. План «взяти Київ за три дні» проходив саме через Гостомель. Рашисти не жалкували нічого: поруч з масштабними жертвами серед людей, вони грабували та знищували все на своєму шляху. Саме так сталося і з підприємством Rojal Life. Згадує Петро, як трусилися стіни офісу в Києві від реактивних двигунів МІГа, як від вибухів пішла хвильками мінералка, яка стояла на кухонному столі. Не можна навіть уявити, що відчував Петро, розуміючи, що рашисти знищують справу всього його життя. Робота мрії. Плани та прагнення в один момент зруйнувалися та перетворилися на руїни. В Петра було два варіанти: здатися або ж продовжити боротьбу і він вибрав останній…

Повернення в рідну Демидівку

Петро точно не з тих, хто зупиняється перед труднощами. Він прийняв рішення шукати місце для релокації бізнесу та вирішив зробити спробу врятувати хоча б частину того обладнання, потужностей, які вціліли.

–Взявся вивозити обладнання, яке було в Києві. Шукати місце для відновлення виробництва. Згадав про рідну Демидівку, то ж саме це місце я і обрав для того, щоб почати своє життя та бізнес з нової сторінки, - говорить власник Rojal Life.
Для невеликого селища така релокація кавового бізнесу спочатку здавалася чимось невідомим та навіть екзотичним. Водночас великою перевагою для Петра стало те, що саме на Рівненщині він отримав велику підтримку та розуміння від влади та зрозумів, що може сміливо пробувати почати все знову у новій локації. Так. свої потужності він почав облаштовувати на території колишнього молочного цеху, який стояв занедбаний понад 20 років.



Поруч з тим, щоб облаштувати усі виробничі потужності. Гостро постало питання про те, де та як підготувати працівників. Кілька працівників переїхали разом з Петром. Також він хотів підтримати вимушених переселенців і працевлаштовував ВПО. Разом з тим мешканці селища теж повірили перспективному, молодому підприємцю та почали проситися на роботу.

Тепер тут працює майже 50 людей. Працівники виготовляють каву, привезену зі всього світу, і постачають у кав’ярні, ресторани та іншим заклади. Також займаються реставрацією кавових апаратів. На складах гори мішків із продукцією з Бразилії, В’єтнаму, Мексики, Куби.

За рік роботи після релокації підприємство змогло не тільки вийти на довоєнний рівень, а і перевершити усі результати, які мали раніше. Нині підприємство виробляє більше 30 тонн кави у місяць, але планують дійти до 120. А така амбіції мають підстави, адже керівник компанії постійно рухається та розвивається, а також шукає можливості залучення додаткових грантових коштів для масштабування свого «дітища».

- Ми хочемо збільшити виробництво. Залучили і кредитні, і грантові кошти, бо планів багато. А ще відкрили СТО, столярний цех, міні-поліграфічний центр, щоб самостійно наносити логотипи на упаковки. Також біля нашого заводу вже є кав’ярня, - говорить Петро.

Петро Філіпчук – приклад людини, яка своїм прикладом показує, що ніколи не варто опускати руки навіть за таких трагічних обставин. Чоловік з колегами активно підтримує захисників та робить свій щоденний внесок у перемогу на економічному фронті. Адже спалата податків, створення нових робочих місць – це теж колосальна робота.



Чимало планів є у Петра і впевнені, що вони точно здійсняться, адже його наполегливість просто вражає. А найголовніша мрія підприємця, як і усіх українців – перемога.
[i][/i]


“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів”






На правах реклами