Валентина Вербицька: Успішний бізнес – успішна я!

– Як змінилася ваша робота з початку повномасштабного вторгнення? Яким був цей рік для вас?
– Звісно, цей рік був для мене дуже важким, напевно, як і для інших. Важким у всіх проявах. Було нелегко морально, бо ніхто до кінця не вірив, що війна почнеться. Було непросто фінансово. Бо я відповідаю не тільки за себе та родину, я маю відповідальність за команду, за людей, які розраховують на мене. Тому цей рік – рік швидких рішень, які я мала приймати та думати, як працювати далі!

– Чи не думали ви, що під час війни люди не будуть відвідувати ресторани?
– Я не просто думала, а і знала, що не буде такого попиту, як було раніше. Особливо в перші декілька місяців після початку повномасштабного вторгнення людям було не до святкувань. У нас, до речі, вихідні на березень та квітень 2022-го були повністю розписані, і ми чекали вдалого весняного сезону, але точно не війни.

– Не було бажання змінити сферу діяльності?
– Перші місяці ми, як і всі, ледь трималися на плаву, волонтерили, готували для військових і нічого не заробляли. Але я вірила, що все тимчасово, треба просто витримати, треба просто пережити цей переломний момент. І попри все, сферу діяльності змінити я не хотіла ніколи. Ресторан Adaline – для мене, як дитятко, яке я вилеліяла, вклала душу, яке я люблю і від якого відмовлятися не планую. Багато праці сюди вкладено, до того ж я знаю, що всі труднощі, які нам дані Богом, можна пережити. Треба лише бути сильною!

– В який момент зрозуміли, що не можна зупинятися? І навіть знайшли новий поштовх для розвитку...
– Напевно, я це одразу зрозуміла. Якби піддалася паніці та перестала працювати, втратила б команду. До того ж я не могла дозволити собі розклеїтися та дати слабинку. Я – керівник, яка є прикладом для своїх працівників і, мабуть, своєрідною мотивацією далі працювати, жити, посміхатися. Тому покладати руки – це точно не моя історія.

– Як, на вашу думку, досягти успіху? Що робить людину успішною?
– Щоденна праця над собою та своєю діяльністю. Розвиток та навчання, новий досвід, нові знайомства та цікаві колаборації та, звісно, натхнення. Я часто можу поїхати в інші міста України просто погуляти містом, подивитися на різні інтер’єри закладів, посмакувати цікаві та оригінальні страви, звернути увагу на креативні подачі страв і т.д. Так я відновлюю сили та черпаю натхнення.

– Чи вважаєте ви себе успішною?
– Нехай про це скаже рівень мого закладу та відгуки гостів. Коли вони повертаються до нас знову і знову, тоді я безмежно щаслива, бо розумію, що все вдалося, що ми молодці. Відповідно, успішний бізнес – успішна я!

– Які ваші плани після перемоги? Поділіться, будь ласка.
– Зустріти вас всіх у стінах сімейного ресторану Adaline та разом відзначити цю омріяну подію – нашу перемогу. Ми всі заради цього працюємо і віримо в Перемогу, віримо в Україну!