Як захистити себе у випадку домашнього насильства: пояснюють юристи

Як захистити себе у випадку домашнього насильства з допомогою юристів

Зателефонуйте до контактного центру системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 або зверніться до найближчого бюро https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

Юристи пояснять, що робити, аби захиститись та підкажуть, як діяти, коли поліція не допомагає. А також допоможуть зібрати докази та скласти заяви до поліції та органів опіки.

У разі потреби вам можуть призначити адвоката, послуги якого будуть безоплатні.

Що робитиме адвокат/юрист, призначений системою БПД

Представлятиме ваші інтереси в суді чи інших державних органах

Допоможе скласти необхідні документи: заяву на видачу обмежувального припису, заяви на відшкодування матеріальної/моральної шкоди, заяву до суду про бездіяльність слідчого тощо

Допомогти отримати направлення до шелтера/притулку для постраждалих від домашнього насильства

Як можна покарати кривдника та захистити себе, розповідає начальниця відділу з питань гендерної політики, запобігання та протидії домашньому насильству Координаційного центру з надання правової допомоги Діана Бабаян: «Перше, що варто зробити, щоб притягнути кривдника до відповідальності – це повідомити про скоєне правоохоронні органи. Також варто звернутися до юристів і психологів для фахового супроводу. Наступним кроком для захисту від подальшої агресії кривдника може бути отримання обмежувального припису. Суд може видати його за результатом розгляду заяви, навіть без визнання кривдника винним у вчиненні домашнього насильства. У разі невиконання обмежувального припису кривдника можна притягнути до кримінальної відповідальності — арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років».

Обмежувальний припис видає суд за результатом розгляду відповідної заяви, строком від 1 до 6 місяців, з можливістю продовження його дії. Права кривдника на цей період обмежуються, це може бути:

заборона перебувати в місці спільного проживання;
усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом спільної власності;
заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу;
заборона писати, телефонувати тощо.
Усі ці заходи вживаються для того, щоб убезпечити постраждалих.