16.06.2023, 20:55

Ні дня без сліз прощання: У Рівному проведуть в останню дорогу Героїв, що полягли за Україну

Вже завтра схилимо голови у пошані до подвигу двох батьків — Олега Андрущака та Андрія Ципрука — які зробили все, щоб їхні діти, а також сотні інших почувалися у безпеці.

Олег Андрущак народився у Казахстані. Коли йому було два роки, разом із батьками переїхав жити в Україну у селище Мізоч. Саме тут закінчив школу, звідси пішов на строкову службу в армії. Служив у прикордонних військах. А за тим повернувся у рідний Мізоч до батьків та трьох старших сестер — Тетяни, Галини та Лариси.

Згодом Олег переїхав до Рівного. У нашому місці познайомився зі своєю дружиною Іриною, тут же народилося двоє їх спільних синів — Антон та Павло. Тут же займався своєю улюбленою справою, якій присвятив усе життя — будівництвом.

Щирий, добрий, веселий Олег легко знаходив спільну мову і з дорослими і з дітьми. Де б він не з’являвся, скрізь панувала радісна атмосфера, свято для всіх. Людина-світло — саме так називають Олега рідні.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Герой не міг залишатися осторонь. Він двічі приходив у військкомат, аби добровольцем іти у військо, проте щоразу чув прохання почекати.

“Я готовий вас захищати, вже трохи пожив, то чого ж чекати, поки гинуть молоді хлопці?” - говорив Герой. І слова були сповнені не лише патріотизмом, а й батьківською турботою, бо ж уже понад рік в лавах Збройних сил України нашу землю боронить його старший син Антон.

Наш Герой таки дочекався свого виклику — у січні 2023 року і він вирушив захищати Батьківщину.

Кожна телефонна розмова з рідними була сповнена турботою та заспокоювала: “Все добре. Бережіть себе. Я вас люблю.

На жаль, більше від нього ці слова вже не пролунають.

8 червня 2023 року командир бойової машини, старший сержант 55-річний Олег Андрущак загинув під час артилерійського обстрілу позицій в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області...

Андрій Ципрук народився у Рівному. Закінчив Хмельницький національний університет за фахом “інженер-механік”. Та знайшов себе в іншій сфері.

Найбільше часу приділяв сім’ї. Разом із дружиною Катериною ростили донечок-двійняток, яким лиш нещодавно виповнилося три роки. Тож саме дівчатка, їх безпека та добробут були для Андрія на першому місці.

“Коли розпочалась повномасштабна війна, Андрій дуже злякався за нас з донечками, хотів, щоб ми виїхали за кордон. Але я наполягла, що без нього нікуди не поїду. Тож ми залишилися тут усі разом. Він дуже допомагав, адже кожна повітряна тривога — це стрес для дітей, потрібно швидко спуститись в укриття, забрати їх з садочка... Він завжди був поряд наскільки міг. Андрій працював менеджером на підприємстві, яке пов’язане з виготовленням та продажем залізобетонних конструкцій. Тож часто виїжджав за місто. Коли отримав повістку — відразу став на облік у військкомат, пройшов усі комісії. Але досвіду у нього не було, бо ж не служив в армії. Тому сказали чекати. І так кілька разів,” - пригадує дружина.

Призвали на службу Андрія у Миколаєві — саме там у січні 2023 року перебував у відрядженні по роботі. Пройшов перше навчання військовій справі, отримав звання матроса, техніка повітряно-десантної служби. За тим навчався у Великій Британії, а коли повернувся — вирушив у найгарячіші точки.

“Він пішов служити заради нас із донечками, заради нашої безпеки. Він усе робив заради нас. Йому було важко, але він тримався. Він взагалі заради інших був готовий на все, міг віддати останнє, допомагав, як би самому складно не було. Надзвичайно добрий, щирий, ми навіть жодного разу із ним не посварилися...” - каже Катерина.

На жаль, 12 червня під час бойового зіткнення з силами противника в районі населеного пункту Шахтарське Донецької області в наслідок артилерійського обстрілу 31-річний Андрій Ципрук загинув...