«Читання Корони» - стародавній весільний обряд на Рівненщині

Цими словами розпочинається весілля у селі Рачин, що на Дубенщині. Наречений, пройшовши усі випробування, які організовують дружки нареченої, потрапляє в світлицю, у якій на нього чекає його майбутня дружина. Розпочинається таїнство прощання з дівуванням нареченої, що на Дубенщині має назву «Читання Корони».

Деякі українські традиції є давно забутими, припорошені роками, затерті історією. Інші, ймовірно, уже у видозміненому вигляді зрідка трапляються в окремих селах, нагадуючи про містичність та сакральність звичаїв наших пращурів. Проте якусь дещицю неоціненної скарбниці культурної спадщини, освячену часом, нам вдалося зберегти до наших днів. Прикладом такої стародавньої духовної реліквії, котра зберегла свою автентичність крізь роки, є обряд «Читання Корони». Він об’єднує тисячі людей, сотні поколінь у єдиний народ, адже в Рачині споконвіків корона передається від матері до доньки.

Як же проходить цей обряд? У чому його особливість? Коли викуп пройшов вдало, свашки під руки заводять молодого до молодої. У руках наречений тримає заздалегідь куплені для коханої туфлі на подушці, наречена ж – підготовану сорочку. Коли наречений заходить у кімнату, грають музики. Наречена тим часом сидить біля столу на табуретці з подушкою. Її лікті повинні бути на столі, голова – опущена додолу, а кисті рук сплетені на шиї у замок. Дружки стоять над нею і тримають тарілочку з короною.

Що ж таке корона? Це своєрідний віночок зі стрічки, у який вплітається якась вічнозелена рослина, наприклад, аспарагус або розмарин. Гілочки аспарагуса, довжиною приблизно 5 см, зв’язують стрічкою — це і буде корона. У той час, коли дружки тримають корону, старший дружба читає віршований текст, у якому звучать побажання молодій, висловлення вдячності батькам, родині, подругам. Читає голосно, красиво, провівши кілька репетицій напередодні. Схибити не можна, адже якщо дружба прочитає корону невиразно і беземоційно, то осоромиться на все село. Тому хлопці завжди дуже відповідально ставились до цього завдання. Після кожного куплету-звертання звучить урочиста музика. Для цього і понині запрошують троїстих музик.

Після читання корони, дружба б’є тарілку, на якій вона лежала, на щастя. Потім мати молодої одягає їй весільний вінець. Молодий підходить до нареченої, щоб розщепити їй руки, а вона нібито пручається, не дається. Три рази він намагається, цілуючи руки коханій, ніжно пестячи, і тільки на третю спробу йому вдається це зробити. Згодом він взуває їй туфлі, і молода встає. Незаміжні дівчата миттю схоплюються та намагаються якомога швидше сісти на подушку молодої, адже хто перший сів, той і перший вийде заміж.

У минувшину читання весільної корони було дуже поширеним обрядом на Дубенщині, але з часом він почав зникати з весільних репертуарів. Однак це не про село Рачин Тараканівської громади! Тут ця традиція є обов’язковою, вона допомагає підтримувати зв'язок поколінь та зберегти генетичну пам'ять нашого народу.

Спілкуючись із старожилами нашого села, ми знайшли свідків весілля, на якому читали корону у далекому 1940 році у новоствореній сім`ї Буднік Нони та Синюка Андрія. Дуже тішить, що корону в Рачині читають і сьогодні, зберігаючи традиції свого краю. Саме цей обряд робить наше село особливим. Тому якщо хочете познайомитися зі стародавніми українськими звичаями та традиціями, гостинно запрошуємо на весілля у село Рачів!




Алла Грабар,
корінна жителька села Рачин,
директорка комунального закладу «Тараканівський центр культури
та дозвілля» Тараканівської сільської ради