Юна рівнянка займалася благодійністю та розповідала американцям правду про війну в Україні

Діти та підлітки в період війни, беруть приклад з дорослих і теж працюють над тим, щоб про війну в Україні не забував світ, волонтерять, продовжують навчатися і розвиватися.

Наша сьогоднішня історія про юну рівнянку, яка для багатьох може стати прикладом того, як треба ставити перед собою цілі та досягати їх, а також, навіть будучи далеко від дому, розповідати світові правду про події в Україні, не давати можливості мовчати в той час, коли катують її народ. Учасниця обміну майбутніх лідерів FLEX, юна рівнянка Зоряна Бакалець – героїня нашої публікації сьогодні.



Зоряно, давай розпочнемо з того, щоб ти розказала, як ти взагалі потрапила до Америки. Яка це програма обміну?

Ця програма обміну майбутніми лідерами LEX, що спрямована на учнів 8-9-10 класів з різних куточків світу. Програма дозволяє виграти грант на навчання в американській школі, проживання в американській сім’ї. Це прогресивна програма культурного обміну, яка допомагає отримати цікавий досвід.

А як відбувається відбір на програму? Чимало конкурентів ти мала?

Насправді в програму прагнуть брати кращих з кращих, тому відбір серйозний. Він відбувається у три етапи. Спочатку ми писали мотиваційні есе та розповіді про себе. Ті, хто стали кращими на першому етапі складають тест на знання англійської мови. Третій, завершальний етап – масштабні есе, які спрямовані на визначення психологічної підготовки та витривалості.

А довго триває час оприлюднення результатів? І що власне відбувається далі?

Так, ти тривалий час не знаєш фінального рішення. А далі оголошують альтернативних та гарнатованих кандидатів. Тим самим є ті, хто вже точно стали учасниками і ті, кого можуть взяти за умови, коли хтось відмовиться. Я була альтернативним кандидатом, але мені пощастило все ж поїхати до Америки.

Як ти дізналася про те, в яку саме родину потрапиш і чи були в тебе з цього приводу хвилювання?

Про те, куди саме я їду я дізналася всього за два тижні до поїздки. Моя приймаюча родина проживають у штаті Огайо. Вони фермери, але мама теж працює ще і дієтологом. В цій родині четверо дітей. Всі вони дуже привітні. Найстарша донька взагалі моя ровесниця, тому знайти спільну мову було не важко. Дуже було приємно дізнатися, що мій хост-тато бував в Україні декілька разів і тому він з легким серцем прийняв рішення взяти в свою родину школярку з України.
А щодо хвилювань, то я – дитина, яка виросла в Рівному, я рідко бувала в селі, то ж побоювання щодо фермерства та великого господарства були. Але в перші дні після приїзду всі побоювання зликли. Адже родина прийняла мене з відкритим серцем.



Розкажи, чи все, що показують в американських ЗМІ про Україну це правда і чи була в тебе можливість розповісти їм про реальний стан справ?

Я не можу сказати, що там показують прямо якусь пропаганду, але з впевненістю можу сказати, що там дуже багато чого упускається і саме за рахунок цього в американців не завжди складається істинне враження про війну в Україні і чому ми не можемо давати жодних поступків для росії. Я дала сама собі обіцянку про те, що я зроблю все, що можу, щоб донести тим людям, які будуть поруч мене впродовж цього року життя в США істинне обличчя та боротьбу нашої держави.

В спілкуванні з родиною, зрозуміло, що ти розповідала про все, що відбувається, а як в школі вдавалося доносити інформацію до однолітків?

Розкажу для початку, що сама система навчання цікава. Ти вибираєш всього сім предметів, які вивчатимеш впродовж року. Крім того, є додаткові гуртки та волонтерська робота. Під час розмови з директором вона мені запропонувала коментувати і спростовувати чи підтверджувати інформацію, яка є у ЗМІ щодо подій в Україні. Так, я зрозуміла, що це мій шанс і тим самим, звісно ж, погодилася. Спочатку я суто розвінчувала брехню і багато пояснювала, а з кожним днем люди все частіше задавали свої питання і хотіли зрозуміти деталі всього того, що відбувається в центрі Європи зараз.



Які питання задавали найчастіше?

Багато хто говорив про те, що можливо Україні краще поступитися частиною території, так званих ЛНР та ДНР, щоб люди не гинули. Повірте, мені не раз доводилося пояснювати, що ворог на цьому точно не зупиниться і якщо його не зупинити зараз на території України, то невідомо, що і де він буде з часом. Бували унікальні питання взагалі від тих, хто пам’ятає часи радянського союзу і запитували про те, що можливо Україна повинна була б бути частиною великої росії. Після наших розмов американці більше розуміли про нашу ментальність та сутність і навіть потрошку починали вчити українські слова.

Зрозуміло, що такі пояснення чекали люди старшого віку, а як ти розповідала про країну, з якої ти родом своїм одноліткам?

В США я вела власний блог, у якому щотижня розміщувала нове відео про українські традиції на прикладі своєї сім’ї, про те, як варити борщ чи ліпити вареники. І все це залюбки дивилися мої однокласники, друзі і їх друзі. А ще я робила ледь не гастрольний тур з презентаціями про Україну у школі, Ротарі-клубі, церквах.

Знаю, що ви проводили ще і низку благодійних акцій, де вдалося зібрати кошти на підтримку України. Розкажи, що це за акції та яку суму вдалося зібрати?
Почну з останнього. Вдалося зібрати близько 5 тисяч доларів. Ми з моєю колегою зі Львова обєднали зусилля та провели таку ярмарку-презентацію нашої країнри з традиційними частуваннями. Це були борщ за рецептом Клопотенка, картопляне пюре та котлети по-київськи, овочеві салати. А ще ми спекли житній хліб. Продукти нам оплатила церква, а ми продумали до дрібниць, що будемо показувати впродовж заходу. Розповіли про війну, показали страшні кадри з Бучі й Маріуполя, те саме відео, яке наш Президент демонстрував у Конгресі США. Люди пропустили це через свої серця й питали: чи достатньо вам нашої допомоги? І залишали на виході гроші.



На що спрямували кошти, які вдалося виручити від цих заходів?

Частину спрямували до Львова на закупівлю дрона і в Рівненську обласну клінічну лікарню — на матеріали для післяопераційної реабілітації наших захисників.



Зоряна Бакалець – приклад того, як дівчинка з Рівного здатна закохати в себе американців, як можна через юних українців доносити світу істину про наші трагічні події сьогодення та змушувати світ не мовчати про Україну!

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів"