Ми у Facebook
19.07.2023, 12:31

Волонтерка Марина Шумарова: про те, як рівненські кікімори бережуть героїв на фронті

Волонтер – це не робота, це стан душі. Коли ти прагнеш допомогти та підтримати інших. Про велику силу духу, яка дозволяє тримати підтримувати фронт, про захист для героїв та волонтерство говоримо сьогодні з співачкою, волонтеркою та благодійницею, психологом Мариною Шумаровою.
- Як вдається поєднувати так багато сфер, адже в добі всього 24 години? Знаємо, що ви займаєтеся з дітьми, волонтерите, печете смаколики для наших захисників…Де знаходите сили?
- Зараз такий час, що сили всі збираються, акумулюються до купи, бо в нас одна на всіх мета – перемога. Враховуючи те, що я дуже комунікабельна, багато з ким спілкуюся, то всі ці люди мене підтримують постійно та допомагають мені у всіх моїх починаннях. Насправді я переконана в тому, що тільки разом ми здатні наближати нашу омріяну перемогу. Тому, звісно, всі ці проекти я роблю не сама. У нас вже ціла команда. Якось нам навіть вже придумали назву «Мавки». Адже ми плетемо сітки, кікімори, які в подальшому стають надійним захистом для тих, хто захищає наше мирне небо.



- А давайте разом з вами згадаємо, коли ви включилися у волонтерську роботу. Це було відразу після повномасштабного вторгнення чи ще раніше?
- Волонтерство – це важлива частина мого життя вже багато років. Я волонтерила ще з студентських років, допомагала в дитячих будинках, сиротинцях. Для мене це було не надто складно, адже я легко знаходжу спільну мову з дітками. Ми привозили благодійну допомогу для вихованців, займалися з ними. Водночас для мене війна почалася не з лютого 2022 року. Адже всі ми добре знаємо, що війна наша почалася ще у 2014-ому році. Просто частині людей чомусь часто здавалося, що війна десь далеко, там на сході. А вже від повномасштабного вторгнення ми особливо гостро зрозуміли важливість підтримки наших захисників. Адже якщо не буде перемоги, то ми не маємо жодних надій на подальше життя під українським небом. А якщо ми будемо забувати про фронт, то цей фронт швидко може перекинутися на практично всю нашу територію.

- Серед основних напрямків, якими ви займаєтеся – це виготовлення окопних свічок, плетення маскувальних сіток та кікімор. Насправді це точно справа не з легких. Поділіться будь ласка секретом, як ви всьому цьому навчилися, можливо хтось вам передавав свій досвід? Чи то було самостійне навчання?
- Спочатку до мене звернувся мій коханий, який на фронті нині, з проханням про кікімори. Я зрозуміла, що в хлопців є на це запити, але тих, хто їх плете практично немає. Швидко почала шукати інформацію в інтрнеті з контактами тих, хто може їх виготовити. Але після тривалих пошуків я зрозуміла, що в нашому місті практично немає людей, які б це робили, а тим паче. Щоб вони були вільними. Але завдяки підтримці інших волонтерів мені вдалося вийти на тих людей, які вже робили кікімори. Далі довелося шукати викрійки, потім була закупівля та збір тканин. Після чого вже сила соціальних мереж мені допомогла. Нам виділили в приміщенні «Укртелекому» одну рамочку, де ми змогли плести кікімори. Люди приходили, зголошувалися допомагати і так ми сплели свої перші кікімори. Тепер, маючи більший досвід, я розумію, що можливо в чомусь вони були не ідеальними, адже вони могли намокнути і довше мусили висохати.



- А зараз ви вже удосконалили свої вміття та саму технологію?
- З часом ми почали вдосконалювати свої вміння і пробувати виготовляти їх з непромокаючої тканини. Вона максимально легка та компактна. Тим самим це набагато зручніше для хлопців. Коли військові спробували такий варіант, то ми зрозуміли, що це найкраще і це те, над чим ми можемо далі працювати.

- Як знаходите кошти на всі матеріали, адже зрозуміло, що це досить вартісно?
- Як я вже казала, світ не без добрих людей. Коли люди побачили нашу активну роботу, то кошти на придбання матеріалів стало збирати трохи легше. А далі ми ще теж знайшли людей, які включилися в цей процес. Ми з командою проводили майстер-класи в освітніх закладах, для того, щоб ніші могли освоїти таку методику плетіння, яка насправді не зовсім легка. Тепер по всьому місту люди роблять частинки кікімор. Далі ми збираємо їх в різних куточках та складаємо до купи.
- А скільки часу і скільки людей треба задіяти для виготовлення однієї кікімори?
- Насправді ми так порахували, що для виготовлення однієї кікімори треба шість людей, які будуть її плести біля півтора тижня. Але тут є нюанс, адже люди мають працювати, ходити на роботу і вирватися на тривалий час просто нереально. А ви можете собі уявити, що потреба в кікіморах не зменшується і головне, що їх треба виготовляти цілими партіями. Адже на завдання іде група від 8-10 людей. Тому і потреба в них величезна, які і потреба в руках, які б допомагали їх виготовляти.

- Скільки приблизно з командою вам вдалося виготовити таких кікімор для наших бійців?
- За півроку часу ми виготовили більше 220 кікімор. Це насправді дуже вагомий результат над яким працює велика кількість небайдужих людей. Я щиро дякую всім рівнянам, які долучаються до цього процесу. Хочу наголосити, що тепер нам надають підтримку і з районів нашої області, бо бачать, що потреба є постійно. Коли треба була мішковина, то вона приїхала до нас навіть з сусідньої Житомирщини.
- Не було такого, що хотілося сказати: стоп, втомилася?
- Якщо хлопці не втомлюються нас захищати, то як про це можемо думати ми?! Насправді відчуваю підтримку наших військових, бачу підтримку людей і це надихає не зупинятися.



- Як рівняни, які читатимуть цю статтю можуть підтримати вас та вашу волонтерську роботу?
- Руки та тканини нам потрібні завжди. Тому з радістю готова з вами поговорити через месенджер чи інші соціальні мережі. Я підписана – Марина Шумарова. А також у нас є група «Мавки». Де ви можете побачити звіти про нашу роботу. Можна наплітати стрічки, можна приносити тканини, парафін і ми з радістю використаємо це в нашій роботі. Потреба є постійною, адже ми не маємо права зупинятися в своїй роботі.

- Яка зараз ваша основна мрія нині?
- Насправді мрій багато, але зараз у нас на всіх основна мрія та мета – перемога. Адже мало просто бажати чогось, треба бігти на зустріч перемозі. А тільки підтримуючи ЗСУ, ця мрія може стати реальністю!

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів"







На правах реклами