Українці розкупили весь наклад книги рівнянина, якого сьогодні поховали

Перша і єдина збірка Максима Кривцова “Вірші з бійниці” вийшла друком лише у грудні 2023 року... На разі видавництво готує другий наклад...

Сьогодні, 12 січня, у Рівному попрощалися із українським поетом та військовим Максимом Кривцовим. Він загинув на Харківщині 7 січня.



“Війна страшна”

Із війною Максим знайомий добре... Активний учасник Революції Гідності у 2014 році долучився до «Добровольчого українського корпусу», пройшов вишкіл та разом із побратимами вирушив на війну. Згодом підписав контракт та служив у бригаді швидкого реагування за стандартами НАТО.

Позивний Максима Кривцова – Далі. Розповідав, що він наче сам виник: коли треба було назватись, все що озвучував командиру уже було, у той час читав книгу про Італію і мав з собою гель для накручування вусів, подумав – о, Далі!

Війну відчув на повну іще під час перебування в зоні АТО, був на позиціях у Пісках, під Авдіївкою на «Світлодарці», Верхньоторецькому, в Маріупольському аеропорту та ще багато де.



Максим говорив: «Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Війна страшна. Має свою ціну. Але, якщо вона вже сталася, треба зрозуміти цю ціну й сильнішати».

Після служби в АТО, Максим працював в Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО й ООС «Veteran Hub».

Із початком повномасштабного вторгнення Максим у перший день став знову до війська. «Ми всі пішли на Схід, бо хто, якщо не ми» — писав він у своїх віршах, і, власне, такого й дотримувався і в житті.



“Поезія — для молодих”

Ще до війни Максим Кривцов писав вірші, подавався на різноманітні літературні конкурси, виступав на літсцені «Бандерштату», «Підкамінь» та інших фестивалях.

Знову повернувся до поезії після завершення контракту, у 2015 році, як потім казав: «типу реабілітація військових творчістю, але ні, я в це не вірю».

Його поезії виходили в антології військових і волонтерів «Там, де вдома», також збірках «Поміж сирен», «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». На вірші Максима Кривцова створено пісні, також їх можна почути в українських фільмах.
Перша і довго вимріяна збірка «Вірші з бійниці» вийшла друком у грудні 2023 року.

Робота над книгою тривала більше року. З того часу він замінив більше половини віршів, які були спочатку.



“Вона, на мою думку, досить гарна: проілюстрована фотографіями з плівки, із записами віршами від руки, із майже порожніми сторінками, на яких можна написати свій вірш або проілюструвати мій,” - писав про збірку Максим. І мріяв подарувати збірку Залужному.

Самі ж “Вірші з бійниці” визнані однією з найкращих поетичних українських книжок року за версією українського ПЕН.

«Поезія — для молодих. Романтизована, здатна дивувати. А проза — для дорослих. Вона — про досвід», - говорив Максим і почав писати роман, але закінчити не встиг…

На знак вдячності, пам'яті та шани до Максима Кривцова «Далі» і справи його життя, видавництво “Наш формат” прийняло рішення, що всі кошти, отримані від реалізації теперішнього та майбутніх накладів збірки, а також електронних примірників «Вірші з бійниці», будуть розподілятися порівну: половина перераховуватиметься родині Максима, решта — ГО «Реформація» на просвітницькі книжкові проєкти для військових. Усі витрати, пов'язані з друком і розповсюдженням видання, «Наш Формат» оплачуватиме власним коштом.

“Ми дуже хотіли, щоб читач побачив не тільки військового поета, а й митця з тонкою душевною конструкцією і поглядом художника. Тому разом обрали для книжки плівкові фото, які Макс робив протягом останніх років. Він хотів відкритися читачеві і взаємодіяти з ним, тож написав про себе так, ніби це анкета в тіндері. А ще придумав додати в книжці сторінки, де читач намалює його вірша чи напише свого. Він дуже хотів видати збірку і боявся, що може не встигнути зробити це за життя. А коли книжка вже була в друкарні, ділився з редакцією ідеями наступних збірок,” - відзначили у видавництві.

“Я не вмію писати
римовані вірші”

Після звістки про загибель Максима інтернет простір заполонили численні повідомлення від тих, хто знав його, цінував за талант, людяність, сміливість...

“Так росія вбиває українських поетів і намагається винищити культуру. Країна-зло має бути покараною за кожен зі злочинів, за кожне відібране життя та слово,” - йдеться на сторінці гуманітарної місії UAnimals.



“Він залишив по собі нам стільки любові, щоб навіть втративши віру ми знали, заради чого боротись. Але він залишив по собі нам іще дещо, не тільки любов. Ми відчуваємо зараз з вами гнів, ненависть, спопеляючу лють до ворога. Гадаю, Максим сказав би, що вона дана нам зараз для того, аби не зупинятись у своїх діях, аби здобути Перемогу, а ще для того, аби захистити крихітний паросток любові, що росте із залізного зерня його пам'яті, його звитяги та його віршів.
Тож беріть його зброю
і стріляйте,” - зазначив на своїй сторінці художник, письменник, сценарист, режисер Valeriy Puzik.

“Максим загинув в бою, найкращий воїн з усіх, кого я знала. І з найбільшим серцем. Милосердний, але справедливий, безжальний до зла і гнилі, тому що сам був світлом. Для побратимів - опора, для суспільства - надія. І все таке стало безнадійне без тебе. Не знаю як далі.
Він обрав для себе шлях воїна, прийнявши смерть, він вічно житиме як поет.
А я буду нагадувати собі що тим у кого печаль на серці ти заборонив споглядати світанки. Хоча вони мені не дуже то і потрібні, без такого друга, який завжди готовий був витягнути тебе на перегляд найкращого світанку, зорепаду, або послухати вітер. Або хоча б в кіно,” - написала Співзасновниця Жіночого Ветеранського Руху Katerina Prymak.

"Далі" Кривцов Максим загинув... Як же ж так, земляче??? Не віриться... Я помітив, що котики весь час були біля тебе. Від початку - до останнього дня. У фільмі "Наші котики" пісню на твої слова зробив котик Юркеш, а мав зробити Кіт Річардс (не справився). Про твоїх котиків дитинства розкаже твоя подружка з малих літ, моя люба дружина Наталя Сьомчик і ми долучимо тебе до проекту ЗНАЙ НАШИХ, А зараз погортаю твої вірші і візьмусь написати пісню, щоб поповнити репертуар гурту OT VINTA.
Ми тебе ніколи не забудемо!” - написав Журавель Юрій.

“Вони вбивають наших митців, але їм ніколи не стерти українську культуру.
Вони забирають життя наших людей, але їм ніколи не забрати життя в України.
Памʼятаємо кожного й кожну. Захищаємо Україну. Та знищуємо російських окупантів.
Україна має перемогти!” - йдеться на сторінці у Президента України Володимира Зеленського.

А ще люди цитують його вірші. Цього він хотів би найбільше...