Позивний "Яструб", як обмежено придатний боєць став незамінним на фронті

В перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну було сотні тисяч чоловіків та жінок, які, як правило були без бойового досвіду, а у більшості випадків і без досвіду строкової служби добровольцями прийшли до ЗСУ та сил оборони для захисту держави.

Серед цих перших небайдужих та відважних був і молодий чоловік Валентин Андрусів (позивний «Яструб»), мешканець м. Калуша. Калущина, як відомо є батьківщиною героя України, провідника ОУН Степана Андрійовича Бандери.
Не зважаючи на обмеження за станом здоров’я Валентин спочатку проходив службу у Калуській роті охорони на посаді стрільця, а в подальшому був переведений до 1 роти мотопіхотного батальйону 10 ОГШБ «Едельвейс».



Як і кожний не обстріляний боєць та ще й з обмеженнями за станом здоров’я, Валентин переживав, як буде проходити його служба, чи зможе стати корисним для свої побратимів.

Командир солдата Валентина Андрусіва, заступник командира роти МПБ ОГШБ «Едельвейс» старший лейтенант Андрій Коцюба (позивний Джон) розповідає:
«Прийшов він до мене у підрозділ наприкінці грудня 2022 року, був за висновком ВЛК «обмежено придатним» через певні психологічні хвороби, а тому давати зброю та посилати на фронт його не можна. Спочатку Валентин допомагав по господарству, рубав дрова, прибирав, допомагав старшині роти. Із поміж інших обмежено придатних, які мали менші проблеми зі здоров’ям його виділяла працьовитість, він завжди сам собі шукав роботу, проявляв ініціативу, намагався допомогти та бути потрібним для побратимів.

Валентин Андрусів людина освічена і на цивільній роботі займався встановленням систем відеоспостереження, добре розуміється на комп’ютерній техніці. Тому його знання пригодилися на службі і безпосередньо на війні, він допомагав мені із встановленням відеоспостереження у місці відведення та на позиціях наших захисників, ремонтував комп’ютерну техніку, тощо.
В якийсь момент я пригадав, що у нас в підрозділі є 3-D принтер, який ніяк не могли налаштувати. Я віддав його Валентину Андрусіву, сказавши йому спробуй розібратися. Він просидів над ним тиждень, кілька разів розібрав, потім знову зібрав, почитав поради на форумах, познайомився зі спеціалістом у тилу у результаті почав друкувати елементарні деталі.



Побачивши, що робота Валентину «зайшла», підвів його, що потрібно робити саморобні вибухові пристрої для скидів з Мавіків (квадрокоптер DJI Mavic), так як на той час були проблеми з гранатами і треба було чимось тих русаків знищувати. Спочатку замість гранат наробили ударники, знайшли в інших підрозділах хлопців, які теж імпровізують з технікою, відправив його на обмін досвідом, щоб він собі щось підчерпнув. За місяць часу це заняття Валентину пішло, він зрозумів, що потрібно. Ми підкидували йому якісь ідеї. За свої гроші Валентин Андрусів купив ще один принтер, ще три принтери йому дали волонтери.

Тепер у нас п’ять 3-D принтерів, три постійно в роботі, а два - резервні, отже проблем із «бомбочками» немає. Якщо треба роздрукувати деталі до якихось пристроїв, то завжди є до кого звернутися. Валентин продовжує розбиратись в цьому напрямку, контактує з різними організаціями, які виготовляють ці «бомбочки» по всій Україні, він постійно вносить зміни в конструкцію своїх СВП та продовжує розвиватись.

Хотілося б відзначити, що багато людей, які є обмежено придатними з числа військовослужбовців, або ж просто цивільні рахують, що в армії будуть безкорисними. Але насправді збройні сили є багатогранними, існує багато завдань, які потребують спеціальних навичок. Насправді ж я бачу тільки такий індивідуальний підхід, що треба виявити сильні сторони у кожного солдата і продовжувати з ними працювати. Коли ти їх виявиш, ти зможеш направити їх, щоб вони працювали, робили щось корисне. От взяти до прикладу Валентина він не може воювати по стану свого здоров’я.

Ми знайшли Валентину чим зайнятися, він продовжує цю роботу, розширяється і приносить велику користь підрозділу. Я в його роботу зараз навіть не втручаюся, він робить все сам, контактує із хлопцями у підрозділі, що і як їм треба зробити, що поміняти, що переробити, контактує з іншими фахівцями галузі які рішення використовують вони і вносить зміни в свою роботу. Тому, хочу всім побажати, щоб були професіоналами в своїй справі, навчались та вдосконалювались.



Мені дуже хочеться, щоб і люди дізналися та почули, що є такий Андрусів Валентин, який не сидить склавши руки і кажучи, що він не може нести службу, він воює по своєму і у нього свої задачі, які він виконує на тверду
5-ку з плюсом. Я дуже задоволений, що людина знайшла своє місце, що він може робити корисні речі та справи для нашої перемоги, хочеться щоб він про це також знав і не тільки, що ми йому це кажемо, а щоб його підтримувало і суспільство.

Суспільство має знати, що кожен може робити, вірніше кожен має робити щось для перемоги, тому що ми набагато менша країна і воюємо з дуже сильним ворогом, що там не якісь чмобіки, вони дуже швидко вчаться і дуже гарно воюють. Тому нам потрібно ставати кращими і воювати всій країні, а не тільки частині. Так можливо у нас не все гаразд і є проблеми з корупцію але все одно треба робити все для перемоги, для збереження країни.

Давайте надихатися такими прикладами, допомагати, щоб кожен українець зрозумів, що його та його відносно мирне життя залежить від сотень тисяч таких героїв на фронті і їх друзів в тилу. Кожного дня, вставши з ліжка запитай себе, що ти зробив для нашої перемоги, перемоги України.