Громада Рівненщини простилася із сімома мужніми Героями

Олег Маслянко народився 13 жовтня 1970 року в місті Баку. З 1993 року проживав у Рівному. Кадровий військовий понад 20 років служив у поліції м. Рівне. Із початком АТО, з березня 2015 року, брав участь у захисті України на території Донецької та Луганської областей, а потім продовжив військову службу у Збройних Силах України за контрактом. Військовослужбовець нагороджений, зокрема, медаллю «За оборону міста Бахмут» та Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест». 53-річний майор Олег Маслянко загинув 25 лютого 2024 року на Донецькому напрямку у бою з ворогом.

Рівнянин Дмитро Лопатюк народився 7 листопада 1991 року. Закінчив Рівненський ліцей №11 із золотою медаллю, а потім Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Прикладна математика». Після строкової служби в армії працював програмістом. Захисника мобілізували до війська у жовтні 2022 року. На жаль, 32-річний старший солдат Державної прикордонної служби України загинув 1 травня 2024 року на Донецькому напрямку.

Василь Семера народився 24 грудня 1980 року у селі Доросині Волинської області. Після закінчення школи навчався у Професійно-технічному училищі №10 в Луцьку, здобув фах маляра-плиточника. Пройшов строкову службу в армії. У 2003 році одружився, а в наступному році у подружжя народився син. Згодом сім’я переїхала на Рівненщину, в село Зоря. 31 березня 2022 року захисника призвали на військову службу. Загинув військовослужбовець 2 травня 2024 року у Запорізькій області. Поховали Героя у рідному селі Доросині на Волині.

Іван Туріцький із села Спасів Мізоцької громади. Захисник народився 20 травня 1972 року. Навчався в місцевій середній школі, яку закінчив у 1989 році. Отримав права механізатора, згодом пройшов строкову службу. З листопада 2022 року служив у Збройних Силах України. Загинув 5 травня 2024 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в Харківській області. У Героя залишилися дві доньки.

Тарас Петрик народився 24 липня 1989 року. Герой проживав на Гощанщині, у селі Бабин. У цивільному житті працював водієм. Захисника мобілізували до війська 14 вересня 2022 року. Старший солдат був розвідником 14-ї бригади. Воїн загинув 3 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. У Тараса залишилися батьки, дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Олександр Кузнецов народився 1 липня 1984 року, проживав у селі Городок. Службу проходив на посаді старшого стрільця-оператора 3 механізованого батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Загинув Герой 29 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в Донецькій області. У воїна залишилися батько, донька та сестра.

Дмитро Конончук, 1979 року народження, проживав у селі Дивень на Кореччині. Захисник закінчив Великомежиріцьку ЗОШ. У мирний час займався веденням сільського господарства. З перших днів війни вступив до лав Збройних Сил України, за період служби неодноразово отримував поранення. Помер Герой 7 травня 2024 року у лікарні після чергового поранення та внаслідок отриманих травм. У воїна залишилася мати.

Щирі співчуття рідним і близьким.

Вічна та світла пам’ять мужнім воїнам.

За повідомленням з Рівненської ОВА.

Нагадаємо, сьогодні у Рівному відкрили меморіальну дошку в пам'ять про Захисника України.