Рівненський воїн Укроп розповів про реалії життя на війні

Молодший сержант Бойкенич Іван Петрович позивний «УКРОП», народився 11 вересня 1991 року в Рівненській області. Одружений, має двоє діток, саме заради їхнього майбутнього став на захист Батьківщини з перших днів.

З 2 серпня 2014 року пішов добровольцем у 128 бригаду, воював у Дебальцево, Станиці Луганській. З 24 лютого служив у роті охорони Млинівського РТЦК, а з березня 2023 року прийшов на службу в 10 ОГШБ мотопіхотний батальйон, в цьому ж році пройшов навчання в Британії після чого став командиром відділення.



Проходячи важкий шлях війни, Іван Петрович згадує багато різного, що довелося пережити. Від початку війни УКРОП отримав не одне поранення, а контузії навіть не рахував. Перша позиція, на яку зайшов у березні 2023 року називалася «АЛЬФА», звідти все й розпочалося. Спочатку Іван разом з побратимами займався облаштуванням позиції, робили все можливе щоб гідно тримати оборону від нападів рашистських окупантів. У травні розпочалися активні штурмові дії з боку противника. – Ми зазнали втрат, але поклали не один десяток ворожих піхотинців, - розповідає УКРОП. – Противник намагався штурмувати наші позиції багато разів, але всі штурми ми з побратимами відбивали, не здавалися не дивлячись на втому, нестерпний головний біль від численних контузій: бо розуміли якщо не ми їх, то вони нас – з сумом у очах каже Іван.

Багато й розповідати немає про що, все одноманітно: штурми, обстріли, евакуації, ворожі дрони… Там, на фронті, ти забуваєш про час, день, в голові лиш думки про те щоб вижити, перемогти ворога та повернення додому до сім’ї. А поки ти на лінії зіткнення, твоя сім’я - це твої побратими, які завжди прикриють та ризикуючи власним життям прийдуть на допомогу.



Згадую в грудні 2023 року позицію «СОНЯХ» - продовжує розповідати Іван, - багато важких боїв відбулося за цю позицію, знову втрати. Був момент коли нашу позицію відібрали, тоді нам довелося повертати її вибивати звідти ворога та знову закріплятись. В складі штурмової групи на повернення «СОНЯХА» зі мною були мої побратими: ТУМАН, ГОРОБЕЦЬ, ЗАХАР та ПОТЄРЯХА, таким складом ми відбили «СОНЯХ». А 16 грудня, в наслідок влучання дрона-камікадзе в спостережний пункт позиції, я отримав поранення.

В березні 2024 року УКРОП повернувся на службу після поранення, та вибув на позиції.

– І знову купа ворожих дронів, – згадує Іван. - Евакуація поранених, відновлення позицій, все як на війні. В травні на одну з наших позицій знову прорвалася група рашистських піхотинців-штурмовиків, довелося відбивати позицію, зачищати окопи. Я зі своїм побратимом «ПОЕТОМ» відбиваючи штурм пішли на зачистку позиції, операцію провели вдало, але там я знову отримав поранення внаслідок скиду з ворожого дрону – все це УКРОП розповідає з посмішкою. Історії не веселі, але ми стоїмо тут, бо розуміємо що ворога треба знищити, прогнати з нашої землі. Хто - як не ми? Хотілося б звичайно щоб всі це розуміли, щоб не ухилялися від служби а йшли захищати свою землю. Всі втомилися від війни, всім страшно і хочеться додому до сім’ї, але ми не відступимо і не здамося. Вірю в нашу перемогу, хоча на жаль вона дається нам не легко. Разом ми сила і нас не зламати.