Цей фільм про усіх нас!

В основі фільму «Буча» реальна історія Костянтина Гудаускаса, який, ризикуючи власним життям, рятував мирних жителів з окупованої Бучі.

Як ми об'єдналися і дали відсіч

- Цей фільм про те, як ми у 2022 році, коли цілий світ у нас не вірив, об’єдналися й дали відсіч під самим Києвом. У нас тоді не було не Хаймарсів, ні Петріотів, але було незламне бажання жити у вільній та незалежній Україні. Цей фільм про усіх нас, тих, хто зараз бореться зі злом, - розповідає Костянтин Гудаускас.

Волонтер розповідає, що його бабуся по лінії матері народилася в Україні, в Києві. Батько – литовець, а мама єврейка. У 2019 році Костянтин Гудаускас через власну правозахисну діяльність був вимушений переселитися в Україну.




- Я не володів українською мовою, не знав її до 2022 року. Коли я побачився з росіянами у Бучі, я усвідомив: «Якщо ти на боці України, живеш в Україні й не важливо – українець ти, чи маєш ти українське громадянство, ти повинен знати українську мову», - розповідає Костянтин Гудаускас.

Такі люди не повинні залишатися самі, без підтримки

Костянтин розповідає, що одним із переломних моментів, які зміцнили його намір залишитися після повномасштабного вторгнення в Україні й допомагати українцям тут, це зустріч із незнайомою йому жінкою у Бучі. Він стояв за хлібом, однак для нього буханця не вистачило, але незнайома жінка наздогнала чоловіка й поділилася своїм. І він зрозумів, що не можна залишати у біді людей, які готові поділитися своїм шматком хліба. Й Костянтин не може поїхати з України у цей переломний період в нашій історії.

Зміцнювала віра в Бога

У 2022 році, із ризиком для власного життя, Костянтин Гудауска врятував із окупованих міст та сіл на Київщині понад 200 людей. А тому не один раз доводилося в’їжджати на тодішні окуповані агресором території. На запитання, що його зміцнювало, відповідає: віра в Бога, адже його виховували у християнській традиції.

- Мене евакуйовувати людей благословив мій батько, хоча він дуже хвилювався до мене. Також, коли я готувався до поїздок, просив у соцмережах молитися за мене. Також сам молився, поки їхав, читав псалми Давида, - ділиться Костянтин Гудаускас.

Розказує, що коли під’їжджав до ворожих блокпостів, поки їхав кілька кілометрів у сірій зоні, явно присутність Бога. Розмовляв із Богом. І в його авто нікого із пасажирів, під час евакуації, не було ні поранено, ні вбито.

Народний фільм

Олександр Щур – сценарист із багаторічним стажем, а також продюсер цього фільму, дізнавшись історію Костянтина, розшукав його у соцмережах. Потім, був період написання сценарію, під час творчого процесу досліджувалася велика кількість фактів про нинішні події, у свідків бралися інтерв’ю.





На реалізацію стрічки державні кошти не витрачалися:




- Ми не взяли жодної копійки державних грошей, адже певні, що їх потрібно витрачати на армію. І фільм знятий або за інвестиції з бізнесу (багато хто з бізнесменів нас підтримав), або за донати українців, канадців, поляків. Тож це такий народний фільм, - розповідає Олександр Щур.

Кіно, яке не залишає байдужим

Дивитися фільм доволі складно – надто ще свіжі спогади про болючі події, про злочини рашистів. Та й враження підсилює не тільки добре написаний сценарій, хороша робота режисера Станіслава Тіунова й інших учасників творчої команди. Особливої уваги заслуговує й гра акторів. Польський актор Цезарій Лукашевич майстерно втілив переживання головного героя. І не менш талановитою була гра актора, якому дісталася роль головного антигероя – феесбешника, якого втілив талановитий український актор В’ячеслав Довженко. Обидва актори настільки філіґранно втілили обидва характери – позитивний та негативний, що уникнути емоцій неможливо: співпереживання до головного героя та ненависть до головного негідника (як і інших) сусідствують впродовж показу усією стрічки.



Стрічка виявилася настільки реалістичною, що не обійшлося без «рецензії» від недругів – прем’єра у Рівному переривалася черговим фейковим повідомленням про замінування. Очевидно, таке кіно не всім до душі. Саме тому його і слід дивитися.