Сучасні українські колядки: пісні надії та віри під час війни

Там во Бахмуті



Там во Бахмуті,
Де стріли чути,
Де стільки цвіту
Вже полягло...
Враз тихо стало |
І залунало: |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)

Донецька нічка,
Окопна свічка,
І ворогам всім
Лютим на зло, -
Стали солдати |
Колядувати: |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)

Під Гуляй Полем
Кутя на столі,
Звіздою небо
Там зацвіло,
Вітер у степу |
Водить вертепи: |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)

В місті Марії
Промінь надії
Десь над Азовом
В небо звело,
Там нас чекають, |
Тихо співають: |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)

Під замком львівським,
На Личаківськім,
Лицарів військо
Спокій знайшло...
Ми ж до Героїв |
Із колядою: |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)

В древньому Римі
Петрик із Криму
Разом зі світом
Славить Різдво!
Юля з Луганська, |
Настя з Бердянська: |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)

А в Тернополі
Маленька Оля
З фронту чекає
Татка свого.
Ручки складає, |
Слізки втирає: |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)

Наша родина -
Вся Україна,
І Збройні сили,
І ТРО,
Під Божим стягом |
Йдем до звитяги! |
Христос Родився! |
Славімо Його! | (2)


Сумний святий вечір




Сумний Святий Вечір
У цьому році,
По всій нашій Україні |
Плач на кожнім кроці. | (2)

Мама, де наш тато
Діти ся питають:
Чому з нами не сідають? |
Чом не вечеряють? | (2)

Тато наш далеко,
Тато наш в полоні
Визволяє Україну |
Від ворожої неволі. | (2)

Просять мама й діти,
Просить вся родина:
Поверни, Боже, додому |
Батька, чоловіка, сина. | (2)

Поможи нам, Боже,
Все це перебути,
Нашу рідну Україну |
З кайданів розкути. | (2)

Святий Сумний вечір
У цьому році,
По всій нашій Україні |
Плач на кожнім році. | (2)

У Різдвяну нічку





У Різдвяну нічку
Намело замети,
Повертались з лісу
Хлопці з кулеметом.
На столі вечеря,
Кутя докипає,
Добрий вечір, мамо, |
Христос ся рождає!.. | (2)

Голови схилили,
Сльози під очами,
Хлопці, де ваш батько,
Чого він не з вами?..
На Святу вечерю
Відступали з боєм,
За рідну Вкраїну |
Він упав героєм! | (2)

Та востаннє мовив,
Як мав помирати:
Любіть Україну
Так, як рідну мати!
Посивіла ненька,
На стіл накриває,
Сльози йдуть рікою, |
Різдво наступає! | (2)

Коляда надворі,
Помоліться Богу,
З'їжте куті жменьку,
Та нумо в дорогу!
Бо нога ворожа
По землі ступає,
Бороніть Вкраїну, |
Христос ся рождає! | (4)

Зірка яскрава в небі тривожному



зірка яскрава в небі тривожному
вість українцю показує кожному:
мерехтить кажучи: “Діва на сіні
вже оповила Божу дитину”.

зірці різдвяній в цім боці планети
зовсім байдужі ворожі ракети.
хоче наш ворог свято забрати,
та зоря сяє ясно й завзято.

зірка освячує Схід благодаттю
і підглядає в окопи солдатів,
знає, як хочуть в це свято додому,
знає, що мають кутю вони й втому.

поки не згасла у темряві ночі,
раптом солдат піднімає вверх очі,
видно прохання у сильних очах:
“до перемоги світи, зірко, шлях”.

зірка летить далі між узбереж
Криму, Херсону, Одеси авжеж,
світить, де темно, де купу болю,
де окупанти поцупили волю.

темні освячуючи горизонти
в домі, де рідних чекають із фронту,
хоче теплом доторкнутись до серця
в домі, де хтось вже не повернеться.

зірка різдвяна сяє вогнями,
бо перемога точно за нами,
не віддамо з Богом в серці свого!
Христос родився! Славімо Його