Як правильно у церкві подавати записки "За упокій"

Молитва громади має особливу силу, об’єднуючи вірян у щирому зверненні до Господа.

Записки «За упокій» подають за людей, які завершили земний шлях, але продовжують жити у вічності з Богом, а також у нашій пам’яті та серцях. Записуючи імена, варто згадати померлих зі щирим бажанням їм добра. Це також є особистою молитовною дією.

У богослужіннях у храмах згадують лише охрещених членів Церкви. Щодо інших спочилих, які не належали до Церкви, слід звершувати молитовне поминання у приватних молитвах.




До записок можна вносити не лише імена найближчих родичів, але й представників усього роду, друзів, знайомих, колег чи духовних наставників – усіх, хто зробив нам добро, допоміг, навчив. Таким чином ми висловлюємо вдячність молитвою.

Імена в записках «За упокій» вказують у родовому відмінку, зокрема хресне ім’я спочилого. Якщо воно невідоме, можна написати те, яке відоме. Наприклад: «за упокій Ірини, Володимира, Івана, Олени». Прізвища, по батькові, титули чи ступінь споріднення вказувати не потрібно.

Перед іменами можна зазначити особливі обставини: «новопреставлений» (до 40 днів після смерті), «приснопам’ятний» (у день смерті чи іменин), «вбитий» (жертви насильницької смерті). Воїнів, які загинули, захищаючи Україну, також згадують окремо: «воїн Петра, воїн Андрія».

Дітей до 7 років у записках називають немовлятами (наприклад, «немовля Івана»), а від 7 до 14 років – отроками чи отроковицями (наприклад, «отроковиця Марія»).

Подавати записки бажано завчасно, до початку богослужіння. У багатьох храмах також передбачена можливість подати записки онлайн, що є зручним для багатьох вірян.

Про це повідомляє Православна церква України.