16 лютого – день пам’яті святих мучеників Памфіла, Порфирія та їхніх сподвижників

Памфіл був пресвітером і богословом у Кесарії Палестинській. Він очолював богословську школу, займався переписуванням і розповсюдженням Святого Письма, прагнучи зробити його доступним для всіх. За ревне сповідування віри він зазнав арешту, двох років ув’язнення та жорстоких катувань, проте не зрікся Христа.

Порфирій, слуга Памфіла, відкрито визнав себе християнином, коли його вчителя катували. Він просив дозволу поховати тіло наставника після страти, за що був схоплений, підданий тортурам і спалений живцем.

Разом із ними постраждали ще кілька християн:
- Валент – диякон і знавець Святого Письма,
- Селевкій – колишній воїн, що залишив службу заради віри,
- Феодул – слуга намісника, який відкрито визнав Христа,
- Юліан – християнин, що випадково став свідком страти та вшанував мучеників.

Усі вони зазнали страшних мук і були страчені через усічення мечем або спалення. Їхні тіла таємно поховали благочестиві християни, а пам’ять про їхній подвиг назавжди залишилася у святцях.

Традиції та вірування цього дня

Оскільки серед мучеників були освічені люди та вчителі, цей день вважався сприятливим для навчання, читання та мудрих розмов. Було важливо прислухатися до порад старших.

Існувало повір’я, що напередодні весни темні сили особливо активні, тому для захисту в хатах запалювали свічки, кропили оселі свяченою водою та молилися за добробут родини. У деяких регіонах України молодь співала веснянки, щоб прогнати холод і накликати тепло.