Помер відомий рівненський викладач, артист і драматург

Олексій Заворотній заслужений артист України, професор, драматург, сценарист, режисер, поет, член Національної спілки театральних діячів України, член Національної спілки письменників України, академік, Член-кореспондент Академії культурної спадщини Українського козацтва, генерал-хорунжий, лауреат премії імені Лесі Українки, лауреат Нобельської премії.

У театрі та на телебаченні створив понад 200 різнопланових, різнохарактерних ролей. Антон – «Пам’ять серця» О.Корнійчука, Людина театру – «Забути Герострата» Г.Горіна, Тамаш – «Рідний дім» І.Шамякіна, Пилип – «Циганка Аза» М.Старицького, Литяга – «Заграва над Хортицею» П.Ребра, Тишлер – «Безсмертя» О.Довженко, Тиміш – «Золота карета» Л.Леонова, Іван – «Суєта», Гнат – «Безталанна», Націєвський – «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого, Юрко Крук – «Юрко Крук» П.Козланюка, Троян – «Марія Заньковецька» І.Рябокляч, Звєздіч – «Маскарад» М.Лермонтова, Ведмідь – «Звичайне чудо» Є.Шварца, Сенічка – «Щастя моє» О.Червінського, Залудяк – «Опір» В.Босовича, А.Б. – «Дамоклів меч» Н.Хікмета, Ілько Юга – «Патетична соната» М.Куліша, Підігрітий – «Бронзова фаза» М.Зарудного. Гораціо – «Гамлет» В.Шекспіра, Тарас Шевченко – «В сім’ї вольній, новій», «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» О.Заворотнього, та «Шлях на Берестечко» Я.Маланчука, Василь – «Фрак для доцента» Б.Стельмаха, Камаєв – «Провінційні анекдоти» О.Вампілова, Олег – «Кому потрібне чуже горе?» О.Заворотнього, Нестор Махно – «Нестор Махно» Л.Томá та І.Бόрис та інші.

Поставив художній фільм «Назар Стодоля» за п'єсою Т.Г.Шевченка, «Свою Україну любіть» за творами Т.Г.Шевченка,«Струїли все – пора на карантин...» за творами Л.Костенко, «Жарти бога Ярила» за сценарієм О.Заворотнього, «Чорнобильська мадонна» за однойменним твором І.Драча, «Лис Микита» за однойменним твором І.Франка, художній фільм «Бурштинова казка в новорічну ніч». За цей фільм на Всеукраїнському кінофестивалі «КиТЫ» («Кино и ТЫ») став Лауреатом в номінації «Приз глядацьких симпатій.

Також поставив короткометражні фільми: "Поліська повстанка" та «Щоб люди знали правду…»

Заснував народний театр «Ярило», експериментальні студентські театри «Світовид» при Рівненському державному гуманітарному університеті, «Чародій» при Національному університеті водного господарства та природокористування, шкільні театри «Мельпоменята» з/ш ч. 23 та «Ліцеїст» Рівненського ліцею-інтернату.

Писав вірші, інсценізації, композиції, сценарії, кіносценарії, пісні, п'єси, навчальні посібники, статті. Його вистави та літературно-музичні композиції за творами Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...», «Назар Стодоля», Л.Українки «Мріє – не зрадь!», «На полі крові», «Бояриня», С.Васильченка «На першій гулі» (втілена в Польщі, в Підлящі), І.Франка «Лис Микита», «Каменяр», О.Олеся «По дорозі в казку», «З журбою радість обнялась», В.Симоненка «Україно – ти моя молитва», Л.Костенко «Струїли все — пора на карантин...», І.Драча «Чорнобильська мадонна», Марка Твена «Архів Адама та Єви», композиції «Крути», «Покрова», «Маруся Чурай», «УПА» та інші були показані на сценах Рівного, Полтави, Харкова, Одеси, Львова, Києва, Сахновщини та інших міст. П'єса «Жарти бога Ярила» була поставлена народним театром «Ярило», студентами РДГУ та прочитана на Сахновщинському телебаченні. П'єса «Кому потрібне чуже горе?» втілена на сцені Рівненського облмуздрамтеатру та на рівненському радіо «Нова хвиля». П'єса «Голодомор тридцятих», за повістю А.Дімарова була втілена на сцені Рівненського облмуздрамтеатру. За цю виставу О. Заворотній став лауреатом Всеукраїнського фестивалю «Малих сцен».

Видав збірник своїх п’єс на історичну тему та збірник своїх п’єс «П’єси».

Вийшли у світ книга «П’єси на історичні теми», «П’єси», збірки віршів «Для чого я живу...» та «Вогонь душі». Його вірші друкуються в пресі, звучать по всеукраїнському та обласному радіо й телебаченню.

У творчому доробку Олексія Заворотнього є кіносценарії: «Життєві пригоди», «Дубнівські легенди», «Жарти Бога Ярила», «За моє жито, мене ж і побито…», «Дермань Уласа Самчука», «Погляд сльози» за однойменною повістю Віктора Мазаного, «Патріот» за повістю Володимира Основича-Мельника «Мій шлях до світла й волі», «Нетреба» за радіоп’єсою Івана Кидрука, «Пам'ятаймо!..» за книгою спогадів Наталії Негребецької «Дороги долі», «Діти підземелля» за повістю Володимира Короленка, «Сіті Пандори» за однойменним романом Петра Велесика, «Здобути або не бути» за романом Святослава Праска та «Пиво з абрикосів» за однойменною повістю Олександра Євтушка.