Пішов на фронт із двома синами: історія «Поліського вовка» Анатолія Круглика з Сарненщини

Родом із села Люхча Сарненського району, він отримав позивний «Сивий» через свій життєвий досвід. В армії Анатолій служив ще в радянські часи, але з початком війни вирішив, що мусить стати до зброї.

«Усі йшли, і я пішов. 24 лютого 2022 року написав заяву, а 25-го вже приступив до служби», – згадує він.

Його шлях був нелегким: бої на Бахмутському напрямку, запеклі зіткнення в Табаївці, 19 діб без ротації, холод, брак води та провізії. Найголовніше – тримати позиції.

«Останніх п’ять діб у Табаївці сидів у ямці, сильно відморозив коліна. Після цього потрапив у лікарню. Зараз здоров’я трохи підводить», – розповідає боєць.

На Куп’янському напрямку він разом із побратимами стримував не один штурм, коли до ворога було всього 10 метрів.

«Кожен сам обирає свою долю. Ми не маємо права засуджувати тих, хто не воює. Та й часу на це немає – нам своє робити», – підсумовує «Сивий».

Зараз у війську разом із ним служать і його сини. Вони продовжують захищати країну в складі 60-го батальйону «Поліські вовки».