Дмитрівська, Троїцька, М’ясопусна: коли батьківські суботи у 2025 році

Вони мають особливе значення в церковному календарі, адже в ці періоди віряни моляться за душі спочилих, відвідують храми та кладовища, запалюють свічки й приносять поминальні приношення.

Батьківські суботи є встановленими днями загального поминання покійних. Деякі з них мають статус Вселенських, що означає, що вони відзначаються у всіх православних церквах без винятку. У 2025 році такі дні припадають на наступні дати:

22 лютого – М’ясопусна батьківська субота (Вселенська). Це день особливого поминання всіх померлих, незалежно від ступеня спорідненості, і передує початку Великого посту.

15 березня – батьківська субота другої седмиці Великого посту. Цього дня православні моляться за упокій душ спочилих та просять у Бога прощення їхніх гріхів.

22 березня – поминальна субота третьої седмиці Великого посту, коли віряни продовжують згадувати померлих.

29 березня – субота четвертої седмиці Великого посту, ще одна нагода піднести молитви за покійних.

29 квітня – субота після Великодня, яка також називається Проводи. Це день, коли родини традиційно відвідують могили рідних, поминають їх і моляться за вічний спокій.

7 червня – Троїцька батьківська субота (Вселенська). Одна з найважливіших дат для поминання всіх спочилих, відзначається перед святом Святої Трійці.

25 жовтня (за старим стилем 1 листопада) – Дмитрівська батьківська субота. Вона відзначається напередодні дня пам’яті святого великомученика Дмитрія Солунського.

Вселенськими називаються батьківські суботи, які мають особливий статус у православ’ї. Це М’ясопусна та Троїцька суботи, коли віряни згадують не лише своїх померлих рідних, а й «усіх від віку спочилих».

У ці дні прийнято відвідувати храми, замовляти заупокійні служби та молитися за душі покійних. Також існує традиція приносити поминальну їжу в церкву або на кладовище – це символічний акт пам’яті та милосердя.

Поминальні суботи нагадують нам про важливість молитви за спочилих, а також про зв’язок поколінь, який не зникає навіть після смерті. Дотримання цих традицій є знаком пошани до предків та духовного єднання з ними.