“З обраної дороги не зверну”
— Пане Миколо, у своїй анкеті ви якось обминули слово бізнес…
— Скоріше не акцентував, ніж обминув. У мене була бурхлива приватна підприємницька діяльність у період розквіту так званого дикого капіталізму. Пам’ятаю, як ми раділи з братом, коли придбали перший кіоск, коли з’явилася нова точка торгівлі, коли купили автомобіль. Адже наші батьки все життя заощаджували гроші, щоб придбати машину, а ми молоді, і от уже маємо своє авто… Потім почалися етапи навчання, здобування вищої освіти і мною, і ним. Зараз теж бізнес у моєму житті присутній. Нині очолюю ПП “Секрет”. Основний профіль підприємства — будівельно-ремонтні роботи. Також в активі маємо сучасний диско бар – ресторан “Магнат”.
— Які завдання ставите перед собою?
— Моя задача нині проста: підтримувати всі процеси у тому робочому стані, в якому вони знаходяться. Але себе вважаю більше кваліфікованим аналітиком – управлінцем, ніж людиною, яка знайшла бізнес-ідею і сама її реалізовує. На даний момент це комфортно, тому що людина максимально повинна розвивати здібності, які їй дані Богом. Якщо порівняти фінансову сторону цього питання, мабуть, бізнесмен у чистому розумінні цього слова може заробити більше, але й ризикує більше. У нашому житті кожен вибирає: більше ризикує — більше має, але, можливо, хто повільніше їде — той далі заїде (усміхається).
— Ви про це розповідаєте студентам?
— Я студентам розповідаю, як наукові знання застосувати на практиці, бо не всі це можуть зробити.
— А ви що вибираєте?
— Знаю точно, чого хочу досягнути. Відповідально ставлюся до того, що у мене є, і не ризикуватиму тільки тому, що мені так захотілося. Я в першу чергу пам’ятаю, за кого відповідальний. А вже потім продумую потрібні кроки. Але з дороги не зверну.
— Яка ваша кінцева точка?
— Реалізувати себе у державній службі чи громадсько-політичній роботі на рівні провідних ролей десь на київському Олімпі. Хочу прожити життя яскраво. І хочу, щоб у променях цієї яскравості було затишно тим, хто біля мене.
— У чому проявляється яскравість?
— У незламному оптимізмі, у вмінні сконцентруватися й накопичити достатньо енергії для того, щоб вирішити те завдання, яке перед собою поставив. У вмінні організувати інших, спонукати інших і потім разом насолоджуватись тим результатом, який досягнутий.
Гроші заробляє з любов’ю
— У вас насичене громадське життя…
— Моє зацікавлення муніципальним розвитком, регіональною економікою вилилось у те, що я отримав грант від Сороса на навчання у Центральноєвропейському університеті м. Будапешт. А звідти був поштовх колосальний: створив ГО “Аналітичний центр розвитку міста”, участь в різних проектах. Це екологічні програми, просвітницькі, муніципального розвитку, економічні.
— А як ви ставитесь до грошей?
— І раніше я, певно, був небайдужий до грошей. Повністю підтримував вислови: “Грошей багато не буває” і “Краще грошей може бути тільки багато грошей”. Але переконався неодноразово: якщо все робиш задля грошей — то це дуже швидко набридає і дратує інших. Якщо гроші дістаються із зусиллям — вони цінуються, а якщо легко, то задоволення від них не відчуваєш. Це як порівняти насолоду від жінки, з якою у тебе взаємність, і з тією, яку ти купив за гроші.
— Вам грошей вистачає?
— Важливо, скільки є грошей, ще важливіше — чи їх вистачає на твій спосіб життя. Якби сказав, що мені вистачає, я б сказав не всю правду. Той етап, коли треба зупинитися, ще не настав, у мене багато планів, які пов’язані з тим, щоб примножити те, що є.
— А що у вас є?
— Мені потрібно, щоб було де жити, з ким жити і для чого жити. Будинок є, на чому пересуватися — є, з ким ділитися радістю — є, з ким поділитися невтішними новинами — теж є. Крім того, живі та здорові мої батьки. Це один з аспектів того, ради чого варто жити. Вони в мене багато вклали, тепер треба їм по-людськи віддати.
У житті залишає місце для азарту
— Ви азартна людина?
— Люблю, коли багато адреналіну у крові, але цей адреналін з’являється не від ігор на гроші. Мріяв покататись на американських гірках. Мені було страшенно лячно, але це зробив для того, щоб перевірити себе. Нещодавно брав участь у рафтингу. Це для мене азарт. Азарт спортивний присутній завжди. Займався спортом, маю розряди з боксу, легкої атлетики, багатоборства. Завжди прагну тільки перемогти. Але якщо не вийшло, то підходжу до цього по-філософськи, скажімо: побігати у футбол краще, ніж викурити сигарету.
— Який вид спорту вплинув на формування вашого світогляду найбільше?
— Колосальні враження справили заняття боксом. Знаєте, після перших змагань більшість хлопців кидають заняття боксом. А мені сподобалось. Я почав прогресувати. Ввійшов до фіналу всеукраїнських змагань. Найвище досягнення — третє місце. У фіналі за перше не виступив через травму руки. Це дуже вплинуло на формування духу чоловіка. Коли ти вмієш дати відповідь, або коли ти навчишся не відповідати.
— Бокс дає можливість ще й не відповідати?
— Це набагато важче, ніж відповісти, але якщо ти вже вмієш це робити, значить заняття боксом пройшли недаремно.
Перше кохання вплинуло на все життя
— У мене склалося враження, що ви романтик.
— Так. Я романтик і закохувався часто. Але кращого щеплення від цього, як перше кохання, немає. Це була однокласниця Олена. Я дуже переживав. Третій клас. Дитячі поцілунки. Бився з хлопцями з шостого класу за неї. Писав листи, призначав зустрічі. А вона нині майже нічого не пам’ятає. Так склалось, що зараз ми достатньо часто з нею спілкуємось і згадуємо про цю обставину. (Усміхається)
— Дружині ви часто розповідаєте про свої кохання?
— Я багато з нею ділюся тим, що було у мене в житті. Але не по гарячих слідах, а коли є для цього підходящий час і її настрій. Цей процес сприймається по-сімейному, а не з ворожої позиції. Хоча мені цікаво послухати, як вона розповідає — навіть більше, ніж самому розповідати. Романтичний настрій у мене присутній часто, а ось кохання одне і дружина про це знає. Вона в мене ексклюзив – розумна і гарна.
— А діти?
— Діти всі різні. Андрій дуже схожий на мене. Він гарно засвоює всі шкільні науки. Вже має грамоти і похвальні листи, вивчає англійську мову, займається спортом. Жвавий хлопчик. Хоча деяких рис, яких мені бракувало у дитинстві, йому також не вистачає. Назарчик дуже добрий, такий хазяйновитий, лагідний і чутливий. Він за всім догляне, все прибере. Софійка — дуже компанійська й дуже жвава. Можу назвати себе щасливим батьком, бо бачу, як вони ростуть, говорять ті речі, які не сподівався почути. Я вдячний жінкам, які дали мені змогу відчути радість батьківства.
![]()

