«Я хотів заснути, але не міг. Постійно дивився на дорогу і на спідометр. Стрілка скакала 80-90 км на годину, машину заносило. Раптом водій крутнув кермо і нас понесло на велику фуру. Був сильний удар, на мене посипалися якісь речі, було дуже страшно, — розповідає хлопчик. — Погано пам’ятаю, що було далі, мені придавило кріслом ногу. Я якось виліз з буса через лобове скло, позаду стогнали люди. Хотів шукати братика Віталіка і тьотю, вони їхали десь всередині салону. Зразу подзвонив мамі, що ми попали в аварію».
Єдиним водієм, що зупинився на трасі, щоб допомогти людям, що потерпіли в ДТП, був 40-річний рівнянин Олександр. Він зі шваґром Дмитром їхав слідом на легковику. Мікроавтобус із паломниками обігнав їх буквально за кілька хвилин до зіткнення.
«Дорога була нічим не посипана, слизько. Мені важко сказати, чи водій буса перевищив швидкість чи ні. Я побачив, як бус врізався у фуру. Зразу зупинився і побіг туди, — згадує свідок. — Декого з людей викинуло на дорогу, інші хрипіли у кріслах, хтось кричав. Ми зі шваґром оглянули салон — посередині стогнав хлопчик. На нього навалилася непритомна жінка старшого віку. Ми обережно зняли її і узяли хлопчика на руки. Якась дівчинка заплакала, просила, щоб забрали ще й і її сестричку Аню. Водій буса, напевно, був у шоці — він не постраждав, але бігав навколо, мало не плакав».
«Ми викликали «швидку допомогу», медики приїхали хвилин за двадцять. Рятувальники прибули найшвидше — уже за 5 хвилин після аварії».
Чоловіки поклали хлопчика на заднє сидіння легковика і помчали в лікарню. Це був 10-річний Віталій Абрамчук. Нині він перебуває у реанімації. Його стан оцінюють, як важкий, але стабільний. Надія на те, що він виживе є.
