Пікетуючим сесію мінералку подавав особисто мер
Насамперед про їхню виборчу систему. Кандидат у депутати міської ради проходить фактично подвійний відбір. Виборець обирає партійний список і конкретну особу в ньому. Випадкових не буває, рада структурована за фракціями. Депутат не може працювати у виконавчих органах влади. Робота народних обранців оплачується. Пропустив засідання ради чи комісії — залишився без платні. Інформацію про ці виплати публікуються у пресі та на інтернет-сайті міста.
Сесії проходять солідно, по-діловому, демократично. Побував на засіданні міської ради Вроцлава (630 тисяч мешканців, 40 депутатів). Жодного поліцейського на вході, преса допускається вільно, із сесійної зали ведеться трансляція на монітор в холі. Засідання починається о 14.00 і… поки не розглянуть весь порядок денний. З кожного питання виступають: ініціатор внесення, відповідний керівник з виконавчої влади, голова профільної комісії і представники фракцій. Питань дуже багато, тому більшість виступаючих обмежуються однією хвилиною.
Цього дня засідання пікетували до 80-ти мешканців міста. Вони були незадоволені попереднім рішенням ради і вимагали 90% знижки плати за землю, яку приватизовували під своїми будинками. Пікетування відбувалося не під стінами ради, гамірний натовп людей з транспарантами перебував безпосередньо у сесійній залі. Допоки керівництво ради вело переговори з керівниками пікету, президент Вроцлава (мер) спокійно розсаджував літніх людей на вільні місця та пригощав водичкою. Дуже швидко компроміс був досягнутий, рада проголосувала і задоволені пікетуючі, поаплодувавши, пішли у своїх справах.
У всій роботі ради червоною ниткою проходить: інтереси міста — понад усе! Незважаючи на постійно присутню політичну боротьбу.
Зареєструвати підприємство можна за дві хвилини
Робота уряду міста — виконавчої влади — вразила. Ні, не особистою участю керівництва у встановленні поребрика і бруківки, виборі кольору фарби для фасадів будинків. Йдеться про політичну волю до здійснення реформ, сміливий перехід до ефективних методів функціонування всіх галузей міського господарства. Практично всі сфери життєдіяльності міста реформовані, роздержавлені та ефективно функціонують. Уряд через систему публічних замовлень заключає угоди на обслуговування мешканців. Ремонт та обслуговування будинків, ліфтів, озеленення, прибирання, вивезення сміття, похоронні послуги — всюди діє здорова конкуренція. У перекладі українською — це зниження ціни й підвищення якості. Любо-дорого подивитись на роботу їхніх, вибачте, каналізації, водо-, теплопостачання. За короткий термін влада, залучивши інвестора, кардинально перебудувала роботу цих запущених підприємств. Суттєво поліпшилась якість питної води, удвічі скоротилось зокрема у Гданську споживання води. Тобто, водоканал залюбки ще б продав — так населення більше не потребує. Наше питання до поляків, чи цілодобово у них гаряча вода — було недоречним. Дві котельні на весь Вроцлав. Теплопостачання повністю автоматизоване, на комп’ютері у диспетчерській можна подивитись температуру у батареях опалення будь-якого будинку міста. Водопостачання також автоматизоване і відбувається без втручання сантехніка, а тим паче чиновника. Вплив міста на ці структури — це 51% в акціонерних товариствах і затвердження цін, планів та звітів.
Швидкі позитивні зміни в економіці не були б можливими без підтримки владою, пошанування до приватного капіталу. Іноземний інвестор, а тим паче польський підприємець, що хотів би вкласти гроші в місті, для влади — Цар і Бог. А не створять їм умови у Гданську, інвестиції свої направлять у Познань або ще кудись, де рада і уряд розумніші.
Сприяння приватному бізнесу — закон для виконавчої влади. Не уявляю, хто б з польських чиновників ризикнув “душити” підприємця — хіба ворог народу. У Гданську, якщо хочеш займатися бізнесом, бери на сайті міста форми, заповняй і ласкаво просимо до мерії. Реєстрація підприємства — дві хвилини.
Витрати на рекламу міста окупаються стократ
За десять днів перебування у Польщі нам була надана можливість ознайомитись з багатьма сферами діяльності самоврядної території. Їх досвід приватизації, реформ адміністративної та пенсійної, роботи з громадськими організаціями, реформ самоврядування та систем освіти, охорони здоров’я міг би добряче послужити Україні. Знайомились ми також з бюджетом міста, процедурою публічних замовлень, пересвідчились у прозорості громадських фінансів. З великою цікавістю відвідували ми дитсадки, школи, антикризовий центр (установа, де зосереджені аналоги наших служб 01, 02, 03), притулки для одиноких матерів, бездомних.
Вразила розповідь Еразма Гуменного — керівника вроцлавського соціального дому для безпритульних мужчин, по-нашому бомжів. Підопічні цього талановитого чоловіка — непроста публіка, про це красномовно свідчать його шрами від ударів викруткою та виделками. Та самовіддана праця з реабілітації, повернення до нормального життя дає свої плоди. Притулок сам заробляє на себе, надзвичайно корисний для мікрорайону і міста в цілому. Тут на чай до безпритульних заходила якось дружина президента пані Кваснєвська, мер міста пан Дуткевич грав з бомжами у більярд. А прославили притулок його постояльці, коли виграли чемпіонат світу із жбурляння порожніх поліетиленових пакетів-рекламувок.
Що ще різнить наші міста, так це наявність у них зрозумілої всім стратегії розвитку. Європейський курс, уникнення провінціалізації, обличчя міста, підтримка ключових фестивалів та видів спорту — все розписано і прораховано. Гроші, закладені в бюджеті на просування міста, повертаються сторицею з потоком туристів та інвестицій. 40% туристів, що відвідали Вроцлав, інформацію про нього шукали і знайшли на сайті міста, www.wroclaw.pl . Та й офіційний портал Гданська — www.gdansk.pl — давно окупив затрати на його створення.
Підсумувати ці уривчасті враження про шлях поляків від бажання жити краще до, власне, такого життя хотів би думкою, винесеною у заголовок. Ця думка настигла мене у Гданську, біля домівки легендарного Леха Валенси. Мало, аби всі захотіли кращого життя. Треба, щоб більшість громадян готова була ще щось для цього і зробити. Так, як у 80-ті безстрашно і грамотно вчинили робітники гданської верфі на чолі з лідером “Солідарності”. Саме з їхнього страйку почалось “доміношне” падіння комуністичного правління Ярузельського, затим — берлінської стіни, розпад СРСР. Нинішні керівники “Солідарності” розповідали нам про шлях поляків до свободи, демократії і добробуту. Патріотизм, політична воля, об’єднання національно-демократичних сил — ось складові прориву. А потім рішучі реформи. “Ми так відстали від Європи, — кажуть вони, — що не маємо часу на повільні реформи. Це як повільно рвати зуб. Буде боліти роками”.
Очевидно, щоб нам жити, як принаймні поляки, треба швидше рвати хворого зуба. То де ж ті обценьки?
