Читач “Рівненської газети” з багатющим досвідом лісового мандрівника – Леонід ШИШКОВ із селища Степань – розповів, як відбивався відром від велетенських сов-пугачів.
…Якось на початку літа, років п’ять тому, я поїхав в ліс, щоб назбирати ягід чорниці в урочищі “Хмарна гора” Малинського лісництва. Ягоди виявилися дозрілими, рясними та на великій площі. Отож зрадівши, нахилився збирати.
Аж раптом відчув сильний шум пташиних крил. Реакція була миттєвою. Коли я підняв голову догори, випроставшись, побачив двох велетнів пугачів, які зависли в повітрі за метр-півтора над головою. Ноги були опущені, й на них стирчали великі кігті, готові вчепитися в моє тіло. А на голові птахів були пір’яні “вушка” рудувато-бурого кольору з чорними і попередніми смугами, які тягнулися з голови і до самого дзьоба. А очі такі великі, червонуваті. У польоті кожен птах з широко розкритими крилами сягав добрячих півтора метра. Від побаченого, аби їх відлякати, я щосили закричав, а потім став відбиватися відром. А коли вони трішки відлетіли й сіли на гілки дерев, то я добре їх роздивився. Висота їх сягала 70 см. Таких великих птахів за своїх 60 років вперше побачив!
Втім вони мене не залишили в спокої, а все переслідували, літаючи надто близько. Розуміючи небезпеку, я став бити сухими гілляками по стовбурах дерев, аби їх відігнати, але цього було замало. І я вирішив покинути те місце й перебрався в урочище “Берци”, але і там наштовхнувся на ціле сімейство пугачів, проте їх розмір був меншим, і вони не накидалися на мене. І згадав я, як у дитинстві йшов лісом додому, а сова кричала “пу-гу!” й переслідувала мене, а я біг і ховався за стовбурами дубових дерев…
Чому ці великі сови, занесені у Червону книгу України, бувають агресивними – читайте у свіжому номері “Рівненської газети”, який вийшов 21 травня. Його можна придбати у кіосках та у приватних розповсюджувачів, а також прочитати онлайн версію на нашому порталі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Домашні улюбленці рівнян: кіт, який розмовляє
У Рівненській області знайшли метелика, занесеного до Червоної книги
