— Коли в нас було не 50, а два-три супермаркети, я сам регулярно спілкувався з усіма продавцями, — розповідає генеральний директор мережі супермаркетів Юрій Яковчик. — Пам’ятаю, у компанії працювала дівчина-продавець. Вона чітко виконувала свої обов’язки, але якщо раптом треба було підсобити комусь, то відразу починала обурюватися: “Це не моє. Мені за це не платять”. Якось у нас відбулася розмова про її роботу, про можливість переведення на іншу, більш високу позицію — адміністратора. Я пояснив: як же ми можемо довірити їй складну роботу, що вимагає більшої ініціативи, якщо вона і на своїй посаді нічого “понад” робити не хоче? Дівчина зробила висновки. Зараз вона директор невеликого магазину.
Інший приклад: керівник відділу звільнився, залишилося два співробітники — один, що працює вже два роки, та інший, котрий тільки що прийшов. Думали, що роботу керівника тимчасово передамо більш досвідченому співробітнику. Але він став відмовлятися, мотивуючи це тим, що в нього і своєї роботи вистачає. Передали новачку. Хлопець залишався часто вечорами і приходив у вихідні. І через три місяці він уже став керівником цього відділу.
Якщо співробітник має внутрішню мотивацію, то, як правило, він сам звалює на себе додаткове навантаження. Адже це гарна можливість професійного навчання. Такі випадки не рідкість і, як правило, стосуються керівників. З тими, хто вважає це “перекладанням на них чужої роботи”, ми розмовляємо і пояснюємо: це шлях для кар’єрного росту.
Були ситуації, коли співробітник звільнявся і треба було передати його роботу комусь. У такому випадку завжди намагалися знайти ініціативного, хто сам би захотів робити не свій шматок роботи. Якщо ж такого не було, справа повисала мертвим капіталом і доводилося увесь час підштовхувати.
На прохання “звільнити від зайвого навантаження” я дивлюся просто: треба не боятися брати на себе чужу роботу — вона обов’язково вас чомусь навчить і ви у кінцевому рахунку як фахівець на ринку праці коштуватимете дорожче.
Якщо ж робота зовсім не ваша, то вимагайте посадову інструкцію, пишіть її самі, аргументуйте, чим і чому вам треба займатися, пише ogoniok.com. У компаніях неструктурованих, де немає чітких посадових інструкцій, а обсягу роботи набагато більше, ніж співробітників, такі ситуації стають нормою. Буває, що співробітник до цього звикає і навіть згодом перестає скаржитися. Він або приймає все як є, або звільняється.
![]()

