Територія, що за пагорбом Слави, якнай краще підходить для висадки рослин, при таманних степовій та лісостеповій зоні України, — розповідає Дарія Лико. Там є різні види µрунтів, але їх за десять років, упродовж яких не вирішується проблема з коштами з бюджетних засіків, уже встигли “порізати” під городи. Більшість ділянок люди покидали і зараз обробляють лише низинні µрунти, решта ж простоює. А як було б гарно, коли люди мали б змогу відпочити від міського гамору з сім’ями та помилуватися досі небаченими рослинами! Для контролю за порядком можна було б запросити екологічні загони, створені з активістів Зеленого Руху. На жаль, для цих робіт потрібні кошти, і допомогою тільки міської влади не обійтися…
Кошторис проекту складає майже сто тисяч, і ці гроші не можуть знайти ні в міському, ані в обласному бюджеті. Більш ніж цікаво це виглядає на фоні того, як на ремонт зали засідань більшість депутатів Рівненської обласної ради готові “від серця відірвати” двісті тисяч.
В обласному управлінні екології та природних ресурсів добре ознайомлені з цим проектом, бо двічі (у 1996 та 1999 роках) надсилали голові ОДА звіти про позитивні результати перевірок проекту. Але наразі грошей так і не виділено.
— На сьогодні область має єдиний дендрарій — на території Березнівського лісового коледжу, — каже начальник відділу лісокористування Олександр Чабанюк. — Там на майже 30-гектарній площі зібрані дерева з Карпат, обох Америк, Середньої Азії, Кавказу… І на підтримання всієї цієї краси в області не завжди вистачає коштів, а на створення чогось нового — тим більше.
Отже, ми маємо проект, затверджений у відповідних інстанціях; землю, що належить людям, більшість з яких вона не цікавить; добровольців, які абсолютно безкоштовно допоможуть з насадженням та доглядом, і байдужих чиновників, які за десять років так і не спромоглися знайти для облаштування ботанічного саду ані копійки. Цікаво, чи залишиться наше місто взагалі зеленим ще так років з десять?
