Юлія Тимошенко вже не лає “Нашу Україну” з трибуни парламенту, а так стримано розповідає. Що трьом силам довелось вирвати коаліцію з чиїхось ефемерних лап.
Ще б пак, Юлія Володимирівна вже начебто без 5 хвилин прем’єр, Олександр Мороз не отримав спікера, але знову навісив коаліції політреформу, а “Наша Україна” вибила зі своїх колег майже всі свої вимоги.
Єдине невирішене питання, коли ж таки оголосять коаліцію. Зранку середи сподівались, що все завершиться до обіду, а вже в парламенті Роман Безсмертний запропонував перенести оголошення на п’ятницю.
Саме тоді минає відведений Конституцією строк створення коаліції.
В історії України важко пригадати більш довгий процес ніж створення коаліції в парламенті-2006. Конкурувати з нею може хіба що спікеріада 1998 року. І це незважаючи на те, що колишні соратники по помаранчевому Майдану намагаються створити помаранчеву коаліцію з лютого, тобто вже 5 місяців.
Ще до виборів вони разів зо три намагалися підписати меморандум про майбутню демократичну коаліцію, а після обрання — узгодити її принципи та розподіл посад. Спочатку “Наша Україна” ніяк не могла змиритися з прем’єрством Тимошенко, потім соціалісти вирішили виторгувати для себе посаду спікера.
Через місяць переговорів з екс-соратниками “Наша Україна” нарешті дозріла до того, щоб публічно заявити про переговори щодо коаліції з Партією регіонів. Торги в цій формі ведуться більш успішно, ніж у рамках трійки. “Регіонали” навіть готові були віддати “нашоукраїнцям” посаду прем’єра.
Але тут Юлія Володимирівна пішла до Президента, а за нею і вся помаранчева трійка. Кілька годин розмов, про які журналістам повідомили пост-фактум, і помаранчева коаліція таки може народитися.
