Звісно, скажуть рівня
ни, була б поруч
атомна станція, то й у Рівному не виникало б проблем з теплопостачанням. А ось колишній працівник “Рівнеазоту” Віктор Наумов так не скаже. Бо ще три роки тому у листі до керівників області та міста він запропонував забезпечувати місто теплом за рахунок використання практично дармової вторинної теплоенергії, яка акумулюється (а потім йде у повітря) на ВАТ “Рівнеазот”. За підрахунками інженера-конструктора, теплотраса окупиться менше, ніж за рік, а зекономлений на відключених котельнях газ можна буде використати для додаткового випуску мінеральних добрив.
Як же чиновники зреагували на пропозицію пана Наумова? Фактично — відмовою. Скажімо, заступник генерального директора КТП “Комуненергія” Юрій Кірпічніков у короткому листі до міського голови Віктора Чайки повідомив про безпідставність спорудження теплотраси з “Рівнеазоту”. Та це й зрозуміло — хто ж свій хліб віддасть у чужі руки. А колишній начальник облуправління житлово-комунального господарства Володимир Боришкевич порадив автору ідеї… на рівні кожного учасника запропонованої ним схеми співпраці провести певні погодження своєї пропозиції. Отакої, бери, чоловіче, як часто каже Роман Василишин, ноги в руці, і бігай по інстанціях та узгоджуй проект, коли хочеш, щоб рівняни з дешевим теплом були! Лише у листі-відповіді начальника управління промисловості облдержадміністрації Володимира Новака прозвучали нотки оптимізму щодо пропозиції пана Наумова: “Забезпечення тепловою енергією споживачів Рівного, отриманого від утилізації вторинного тепла технологічних процесів ВАТ “Рівнеазот”, технічно вирішити можливо. Однак… відсутні технології отримання вторинного тепла… необхідно вирішити питання фінансування даних робіт”. Словом, і хочеться, і колеться.
Нагадаю, ця переписка велася ще у 2001 році. Віктор Наумов, не маючи відповідних коштів на проектування, не маючи сил бігати з узгоджувальними листами (бо пенсіонер), махнув на свою ідею, а заодно і на чиновників, рукою. А оце днями чоловік завітав до нашої редакції з торішньою газетою “ОГО” у руках.
— Якось випадково попала до рук ваша газета за грудень минулого року, — розповідає Віктор Наумов, — а в ній вичитав про свою ідею: облдержадміні-страція представляла його голові Держкомітету України з питань енергозбереження Юрію Шульзі як один з варіантів реалізації програми енергозбереження на Рівненщині. Тільки ось про мене, автора ідеї, чомусь не згадали. Зрештою, подумав, це не так і важливо, аби тільки справа рухалась вперед. На жаль, за рік, що минув від тієї розмови високих чиновників, ніхто й пальцем не поворохнув, щоб дати хід моїй пропозиції.
— Пане Вікторе, на чому ж базується ваш проект?
— На тверезих і ґрунтовних розрахунках. По-перше, загальне теплоутримання гарячої води (вторинного продукта від технологічних процесів), що виходить з “Рівнеазоту”, складає близько 180 гігакалорій на годину. В той же час теплопостачальні підприємства Рівного (котельні) виробляють близько 170 гігакалорій тепла на годину. Але при цьому за сезон вони витрачають приблизно 115 мільйонів метрів кубічних газу. По-друге, не потрібно будувати спеціальної теплотраси, а можна використати вже існуючий трубопровід технічної води від “Рівнеазоту” до Рівного. Тим паче, що на сьогодні він практично не задіяний. Слід тільки провести деяку реконструкцію цього трубопроводу. По-третє, при спалюванні в котельнях Рівного тридцяти тонн газу за годину витрачається вісімдесят тонн кисню. А коли тепло подаватиметься з підприємства, то й сама собою розв’язується проблема викидів парникових газів. І по-четверте, за моїми підрахунками, загальний економічний ефект від проекту складе 28 мільйонів гривень на рік при затратах приблизно у 6 мільйонів гривень. Це досить стислий виклад техніко-економічного обґрунтування, яке я підготував і нещодавно направив в облдержадміністрацію…
Щоб з’ясувати долю техніко-економічного обґрунтування інженера-конструктора Віктора Наумова, зателефонував до начальника управління енергетики, промисловості, транспорту і зв’язку облдержадміністрації Володимира Новака. Ось що він повідомив:
— На жаль, я ще не бачив техніко-економічних обґрунтувань проекту пана Наумова, але суть справи знаю. Отож, щоб сьогодні побудувати теплотрасу від “Рівнеазоту” до міста потрібно витратити навіть не великі, а величезні кошти. Одна справа сісти і на папері все ідеально порахувати, а інша — втілити ті розрахунки та ідеї в життя. Сьогодні в бюджеті немає коштів на подібні експерименти. Зрештою, і нові власники підприємства хотіли було використовувати вторинне тепло, але коли все реально прорахували, то відмовилися від цієї ідеї. А отже й досі, як і десятки років тому, для опалення виробничих, адміністративних, побутових приміщень на “Рівнеазоті” включають свою котельню.
Публікуючи цей матеріал, редакція сподівається почути й думки інших фахівців, а також громадськості щодо проблем теплопостачання у Рівному.
