За сценарієм казки, врятувати людину від голоду можна, давши їй рибку. А наступного разу можна вручити вудочку і навчити самостійно ловити ту ж рибку. То чому ж тоді не навчити маленького принца чи королівну, як полюбляють уявляти себе малюки, самотужки виготовляти ті ж самі вудочки, щоб не залежати від няньок?
Задатки до праці є у кожної дитини, проте розвивати їх слід правильно, адже помиляються лише раз.
Дати практичні поради недосвідченим татам і матусям погодилась психолог Центру планування сім’ї при клінічному пологовому будинку №2 м.Рівного, системний сімейний психотерапевт європейської сертифікації у Відні 2000 року, старший викладач кафедри психології РІС КІСУ Майя Грищук.
З чого починати
У розвитку людини є вік, коли вже без праці не вижити. Як кують залізо, доки гаряче, так і виховувати потрібно вчасно. А перші прояви досвіду саморегуляції проявляються вже у віці двох-трьох років, коли дитина говорить: “Я сама”. Відтоді батьки мають підтримувати прагнення дитини зробити щось самостійно. Але коли виконання не виправдовує батьківських очікувань, не варто забороняти цим займатись. Правильніше буде набратись терпіння й навчити дитину виконувати роботу, що її зацікавила, правильно. Разом з тим, кожен малюк має власні очікування від праці, а у молодшому віці найкращим результатом часто стає будь-яка подяка та похвала дорослих. І цей процес самореалізації триває постійно. Так, через кожні два-три роки дитина долає нову гілку знань та навичок.
Скерувати умiння правильно
Дуже важливо правильно привчити дiтей до виконання певних господарських обов’язкiв. Отож:
– залучайте дитину до трудових справ сiм’ї якомога ранiше: закрiплюйте за нею постiйнi обов’язки, за виконання яких вона вiдповiдає;
– не допускайте вiдхилення вiд висунутих дорослими вимог, iнакше дитина ухилятиметься вiд виконання своїх обов’язкiв;
– не карайте дитину працею! Труд повинен радувати, приносити задоволення — якщо не процесом, то принаймнi своїм результатом;
– вчiть дитину трудитися, прищеплюючи їй елементарнi навички культурної працi: правильне використання її знарядь, рацiональнi прийоми роботи, планування (послiдовнiсть) процесiв, ретельне завершення роботи;
– не давайте дитинi непосильних доручень, але доручайте роботу з повним навантаженням;
– не пiдганяйте, не примушуйте поспiшати, вмiйте дочекатися, поки вона сама закiнчить завдання;
– не забувайте подякувати дитинi за допомогу чи старанно виконане доручення.
Для будь-якої дитини словесного стимулу недостатньо, адже вона так само може говорити, наприклад, що байдикування породжує байдужість не лише до рідних, а й власне до себе. Так, найкращий метод — власний приклад батьків. А головне, щоб дитина побачила не лише процес, а й результат батьківської роботи.
Непогано діє зворотний метод прищеплення любові до праці. Дуже важливо розподілити обов’язки у домі між членами родини й не нагадувати зайвий раз доньці чи синові, що час вже полити квіти, а коли дитина пропустить сеанс покладеного на неї обов’язку — результат не змусить на себе чекати.
Помиляються лише раз
Помилка №1. Коли вже батьки почули “Я сам”, із цього часу повинні зайняти позицію не керуючого, а супроводжуючого. Тільки так ініціатива дитини піде у правильному руслі.
Помилка №2. Заняття у школі розраховані на послідовне засвоєння. Та коли батьки не допомагають, а роблячи ведмежу послугу, виконують домашні завдання замість учня, цим самим позбавляють власну малечу розвитку самостійного мислення та потенціалу.
Помилка №3. Діти лінивими не народжуються, адже вони не вижили б. Називати малюка чи підлітка лежнем — означає поставити на ньому велику крапку. Адже з часом може відбутись самонавіювання і примирення із хибним “діагнозом”.
…Відомий вчений Чарльз Дарвін переконував, що людина походить від приматів, проте нещодавно стару “істину” доведено із точністю до навпаки. Виявляється, на приматів перетворювалися ті люди, котрі не поспішали до праці, — стверджує психолог.
![]()


