У Міському Будинку культури Рівного відбулася подія, яка стала справжнім культурним явищем для міста. У виставковій залі презентували фотопроєкт та нове колекційне видання альбому «Рівне. Портретна фотографія кінця ХІХ століття» — унікальну працю, що повертає рівнянам обличчя їхніх предків і дозволяє зазирнути в очі минулому.
Зала була заповнена вщент. Глядачі ретельно розглядали експозицію, затримувалися біля кожного портрета. Це була не просто цікавість — це було впізнавання, внутрішня тиша і відчуття причетності до чогось глибшого, ніж буденність.
Світло, яке не залежить від обставин
Презентацію відкрив автор проєкту Олександр Харват — фотограф, краєзнавець, дослідник історії фотографії, автор і видавець численних книг про Рівненщину, Волинь, культуру та мистецтво, засновник Музею фотографії. Саме його слова стали своєрідним лейтмотивом вечора:
«Відсутність електрики не означає відсутність світла у кожного з нас. Світло — це пам’ять, культура і здатність берегти себе як спільноту», — наголосив фотограф.
Ця фраза прозвучала особливо сильно в умовах часу, коли світло має не лише фізичне, а й глибоке символічне значення.
Обличчя Рівного кінця ХІХ століття
Фотографії, представлені на виставці та в альбомі, — це портрети мешканців Рівного кінця ХІХ століття. Без театральності, без прикрас — у правді свого часу. Вони дивляться на нас уважно й спокійно, ніби знаючи, що колись їх побачать нащадки.
Оглядаючи експозицію, відвідувачі зізнавалися: у цих портретах легко впізнати щось дуже особисте — знайомий погляд, ледь помітну усмішку, жест чи нахил голови, що дивом перегукується з сучасністю. Здавалося, між глядачем і світлиною стирається часовий бар’єр, і на кілька секунд виникає тихий внутрішній діалог. Хтось ловив себе на думці, що ці обличчя могли б бути портретами прабабусь і прадідів, сусідів або навіть сучасних перехожих. Саме в цій впізнаваності народжувалося відчуття тяглості часу — усвідомлення того, що попри зміну епох, мода і обставини, людські емоції, погляди й внутрішня гідність залишаються незмінними.
«Це не просто фотографії. Це зустріч. Тиха, але дуже глибока», — ділилися враженнями гості.
Тандем дослідників пам’яті
Над проєктом працював авторський тандем — Олександр Харват та Василь Гудзій. Василь Гудзій — краєзнавець, дослідник історії міста, автор публікацій і лекцій, присвячених Рівному. Разом вони роками збирали, досліджували та систематизували архівні світлини, багато з яких могли назавжди зникнути.
«Ми відчували відповідальність не лише перед історією, а й перед містом. Ці фотографії мають жити, а не припадати пилом у шухлядах», — зазначив Василь Гудзій.
Книга як культурний артефакт
Окремої уваги заслуговує саме видання. Альбом «Рівне. Портретна фотографія кінця ХІХ століття» став першим друкованим виданням з історії рівненської фотографії. Високоякісний друк, тверда палітурка, французький переплет — кожна деталь свідчить про шанобливе ставлення до матеріалу. Важливо й те, що альбом повністю виготовлений у Рівному — від ідеї до друку.
Відома рівненська краєзнавиця, дослідниця Галина Данильчук у своєму коментарі підкреслила особливу вагу події для міста та його культурного простору:
«Це достойний подарунок Рівному. Народження такої книги — не просто подія, а справжній культурний знак часу. Адже йдеться не лише про ілюстроване видання, а про унікальний фотоальбом із ХІХ століття зі світлинами мешканців нашого міста. Це глибока, продумана і високоякісно реалізована ідея, за якою стоїть величезна дослідницька робота. Такі проєкти формують повагу до власної історії, повертають імена та обличчя, що могли бути втрачені, і водночас дарують Рівному відчуття культурної тяглості та самоповаги».
Ретро-атмосфера і жива емоція
Особливу атмосферу вечора створили стилізовані костюми гостей, ретро-деталі, фотозони та інтерактивна вікторина. Навіть діти із захопленням розглядали жіночі капелюхи з пір’ям і елементи одягу, які нагадували про моду ХІХ століття.
Музичним доповненням стали українські романси та авторські композиції у виконанні Валентини Слуквіної, Раїси Цапун та Олександра Кривохижа. Романси при свічках звучали особливо проникливо, ніби з’єднуючи голоси минулого і теперішнього.
«Це був вечір, коли хотілося мовчати й слухати — і музику, і тишу», — казали відвідувачі.
Культура як опора
Слова подяки лунали на адресу організаторів, партнерів, Міського Будинку Культури, Рівненської фабрики нетканих матеріалів, усіх, хто долучився до створення події, а також Збройних сил України — за можливість жити, працювати і зберігати культуру.
Подібні заходи, переконані гості, дають рідкісну можливість «видихнути сучасність» і на мить пройтися вулицями Рівного столітньої давнини — очима його мешканців.
Світло, яке залишається
Фотопроєкт і альбом «Рівне. Портретна фотографія кінця ХІХ століття» — це значно більше, ніж звернення до архівного минулого. Це розмова про відповідальність сьогодення й усвідомлення того, яким ми творимо майбутнє свого міста. Проєкт нагадує: історія — не абстрактне поняття з підручників, а живі обличчя людей, чиї долі, погляди й мовчазна гідність дивляться на нас крізь століття.
Ці світлини вчать зупинятися, вдивлятися і слухати тишу часу. Вони формують внутрішній зв’язок поколінь, який неможливо зруйнувати ані війнами, ані забуттям, ані відсутністю світла чи зовнішніх умов. Саме через такі проєкти народжується відчуття тяглості, культурної пам’яті та відповідальності за те, що ми передамо далі.
Це також про здатність берегти й захищати своє — і матеріальне, і духовне. Про небайдужість до коріння, про повагу до тих, хто був до нас, і про чесність перед тими, хто прийде після. Бо історія зникає лише тоді, коли ми перестаємо її бачити й відчувати.
І доки ми дивимося в ці обличчя, впізнаємо в них себе, свої риси, інтонації та характери — світло в Рівному й у кожному з нас не згасає. Воно живе в пам’яті, у культурі, у здатності цінувати власну історію і робити її опорою для майбутнього.
