Дідух, кутя та інші традиційні символи різдвяного Святвечора

У давні часи, та й зараз у багатьох українських родинах, 6 січня, щойно з'являлася перша різдвяна зірка, господар заносив до хати святковий сніп – Дідух. І примовляв: "Дідух – до хати, біда – з хати!" А ви пам'ятаєте про традиції Святвечора?

Досі живе в українській культурі автентичний символ свята Різдва – Солом’яний Дідух.

Дідух з прадавніх часів уособлював дух предків, які приходять на Різдво у гості. Він був оберегом роду. Місце Дідуха у хаті називали “Рай”, бо там, вважалося, перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.

А ще – це священний культ хліба, возвеличення працьовитих господарів, символ урожаю, добробуту, багатства.

Дідух – це останній снопик або пучечок колосків з поля, зібраних наприкінці жнив, так званий “обжинок”. Його освячували в церкві на Спаса чи Маковія, зберігали в коморі, на горищі, а перед Різдвом вносили в хату.

Дідух (його ще називають “Хліб” чи навіть “Коляда”) ставлять зазвичай на покутті, під образами. Його присутність така ж обов’язкова, як кутя та дванадцять страв на святковому різдвяному столі.