Про “нелегке”, але надзвичайно цікаве дитинство своєї малечі пише Ніна Ніколаєва у своєму блозі.
— Щойно встигаєш забрати сина з садочка, як вже за годину у мами з татом вечірня репетиція. Тоді доводиться прилучати своє чадо з юних літ до спілкування з прекрасним, і замість вечірнього мультика звучать зауваження режисера і, якщо той у гарному гуморі, то іноді його слова навіть схожі на казку 🙂 — ділиться секретами вона.
І додає:
— А ще театральній сім’ї у вихованні дуже потрібна зовсім не театральна допомога — в якості незамінної і улюбленої бабусі! Ще важливе оточення, в якому розвивається дитина, все-таки віками повелось називати Театр — Храмом. І хоч до Храму заходять різні люди, духовної суті він від того не втрачає! То ж добре, коли дитя іде до храму, хоч такого мистецького. Поки батьки зайняті “розбором сценічних польотів”, у дитячу душу, окрім слів з п’єси, ніхто і не втручається! І вона росте собі, розвивається, ось її вже виховує Чехов, Іван Франко, ось зі сцени говорить не просто мама, а Фея 🙂
