Для Ігоря Солімчука юридичні спори — як головоломки

Власник правничої компанії “Ніка”, адвокат Ігор СОЛІМЧУК нещодавно виграв справу про поновлення Олександра Козака в статусі депутата обласної ради. Хоча це скоріше виняток, бо він спеціалізується на господарських справах. Адже раніше працював міліціонером у відділі боротьби з економічною злочинністю. Ключовим моментом у житті вважає рішення звільнитися з правоохоронних органів. На думку адвоката, просто мав кармічне завдання стати захисником.

Від міліціонера до адвоката — один крок
— Коли ви заснували правничу компанію “Ніка”?
— Приватну практику розпочав у грудні 1991 року. Одразу вирішив, що компанія “Ніка” спеціалізуватиметься на господарських справах — від створення підприємства до його ліквідації, з моментами оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Якщо звертаються з іншими питаннями, то не соромлюся відмовити. Чимало адвокатів кажуть, що займаються всіма проблемами, але це вважаю неправильним. Без спеціалізації неможливо ефективно працювати, бо слід добре знати велику кількість нормативно-правових актів з того чи іншого питання.
— Нині вас називають одним із найавторитетніших адвокатів. Як ви до цього ставитеся?
— Упевнений, що найвизначніша подія мого життя — звільнення з міліції, де з 1985 року працював у відділі боротьби з економічною злочинністю. Я прийняв запрошення генерального директора об’єднання “Газотрон” Романа Василишина та перейшов на підприємство. Міліцію покинув, бо робота в правоохоронних органах не приносила морального задоволення. До кримінальної відповідальності притягували “стрілочників”, а не тих, хто дійсно підривав економіку.
Нині вважаю, що мав інше кармічне завдання — працювати захисником. Вдячний Роману Василишину, що допоміг звернути на цю дорогу.
— Як здобували авторитет?
— Моє становлення відбулося під час розпаду Союзу, коли планова економіка розвалювалася. Тоді налагоджувалися нові форми господарювання, і в цей період мені довелося займатися не тільки правовими питаннями, а й бізнесом. Мав нагоду здійснювати нестандартні господарські операції з постачання техніки, матеріалів з-за кордону, їх розмитнювати та переправляти в інші країни. За дорученням іноземних компаній здійснював інвестиції в українську економіку, що передбачало створення підприємств з іноземними інвестиціями, ввезення та реєстрацію інвестицій. Практична діяльність у бізнесі дала змогу більш детально розібратися в питаннях нормативного регулювання підприємницької діяльності та практичного застосування господарського законодавства.
— З якими питаннями найбільше звертаються в період кризи?
— Про яку кризу можна говорити, коли, за підрахунками західних фахівців, українські банки на початку цього року наростили прибутки? Тобто вона надумана, хоча мають місце певні проблемні явища в економіці. Вважаю, що їх викликало спрощення до мінімуму процедури одержання кредитів і послаблення контролю держави в управлінні економічними процесами.
Тому нині побільшало скарг на стосунки з банківськими установами. Раніше клієнт без роздумів міг для кума підписати договір поруки на п’ять мільйонів гривень. Сьогодні банк вимагає за боржника повернути кредит. Клієнт приходить та бідкається, чому так вчинив, а не проконсультувався з адвокатом. Адже я пояснив би, що, підписавши договір поруки, клієнт нестиме солідарну відповідальність з позичальником за невиплату кредиту.
Кожна справа — нова загадка
— Чи існує універсальний ключик успіху до справи, за яку беретеся?
— Найперше аналізую проблеми та документи, з якими приходять до мене. Коли починаємо говорити про юридичну допомогу, то всі уявляють адвоката, який гарно виступає в суді. Щоб там щось сказати, треба багато аналізувати, а ця робота непомітна. Необхідно переглянути всі нормативно-правові акти з проблемного питання, а також промоніторити судову практику. Після цього можна одразу спрогнозувати вірогідність прийняття рішення на користь тієї чи іншої сторони.
— За яку справу ніколи не візьметеся?
— Виходячи з морально-етичних принципів, ніколи не судився б з людьми, яким надавав правову допомогу або співпрацював.
— Пригадуєте найцікавіші справи?
— Траплялися справи, коли умови договору узгоджували місяці, а суми спору вимірювалися мільйонами доларів. Окремі спори знаходяться в провадженні судів роками, як от справа винахідників проти РЗВА.
— Скільки коштують ваші послуги?
— Захищатися сьогодні однозначно недешево. Коли ми говоримо про бізнес, то існує грошова оцінка проблемного питання. З неї вираховується сума гонорару, яка становить 10-20 відсотків. Проте в будь-якому випадку ми домовляємося, зважаючи на фінансові можливості клієнта. З приводу оплати в мене ніколи не виникало непорозуміння з клієнтами. Якщо людина не може заплатити через скрутне становище, то я можу допомогти безкоштовно. Вважайте, що це благодійність.
— На яке місце в житті ставите роботу?
— З нею мені пощастило. Чимало людей полюбляють розв’язувати кросворди. Я можу до ранку вирішувати головоломки з різних правових проблем — як діяти в тому чи іншому випадку, яку краще застосувати схему для врегулювання спору, зберегти клієнту майно чи бізнес. Це мене захоплює та приносить задоволення, адже кожна справа — своєрідна головоломка, де проявляється момент творчості. Не можу пригадати, щоб у мене були дві аналогічні справи, кожна наступна — нова загадка.

Діти — теж юристи
— Чи застосовували юридичні знання, аби захистити свої права споживача?
— У компанію чимало скаржаться на швидкий вихід з ладу дорогої техніки. У мене з нею все гаразд, хоча побутовими справами не дуже переймаюся. Якщо запитаєте, скільки треба заплатити за квартиру, то відповім — не знаю. За всі комунальні послуги розраховується дружина Олена. Крім телефону в квартирі, все інше належить їй. Якщо виникне питання про поділ майна, то мені доведеться забрати лише телефонну слухавку (жартує).
— Чи часто дружина звертається за правовими порадами?
— Ні, вона в школі викладає історію та правознавство. У моїй сім’ї — всі юристи. Дочка закінчила Київський університет права з дипломом магістра, нині працює в юридичній компанії. Син також обрав юридичний фах і нині навчається на другому курсі цього навчального закладу. Тобто діти пішли моїми стопами.
— Ви якось вплинули на вибір професії дітьми?
— Вони бачили, чим займаюся я, та вирішили теж стати адвокатами. Радий, що можу чомусь навчити дітей. Раніше в Союзі за молодим спеціалістом на два-три роки закріпляли старшого, який відповідав за всі витівки. Нині це зустрічається надто рідко, а без наставника навчитися практичної діяльності важко. Набагато легше, коли хтось може прийти на судове засідання, а потім зробити корисні поради та зауваження, навчити не давати в суді волю емоціям, вести себе спокійно та зосередитися на важливих речах.

Впійману рибу… відпускає
— У кабінеті чимало фотографій. Це ваші знімки?
— Фотографією розпочав захоплюватися ще зі шкільних років. Пригадую, як користувався одним із “найдорожчих” фотоапаратів — “Смена-8”. Пізніше мав “Київ”. Коли перейшли на кольорову плівку, то її стало складніше обробляти. В одному з фотоцентрів мені сказали, що взагалі не вмію тримати фотоапарат у руках. Це мене обурило, і я покинув знімати.
До захоплення повернувся, коли з’явилася цифрова техніка. Сьогодні в мене нескромний фотоапарат — Nikon D700. Він дозволяє реалізувати творчі ідеї. Під час подорожей та відпочинку намагаюся зловити гарний кадр. З відомим в Україні фотохудожником Анатолієм Мізерним навіть створили фотоклуб “Кредо-М”. Розумію, що мені бракує практики, а тому багато переймаю досвіду в знаних майстрів — Анатолія Мізерного та Сергія Бусленка.
— З чого починаєте ранок?
— Прокидаюся о сьомій ранку. Беруся за гантелі та на роботу добираюся о десятій годині. Вирішив щоранку займатися фізкультурою та жорстко дотримуюся цього правила, бо ввечері через переговори та зустрічі часто немає можливості.
— У чому собі не можете відмовити?
— Гантелі та душ вранці стали нормою життя. Без сніданку можу обійтися, але не без цих двох речей.
— Серед знімків — багато зображень водойм. Рибалку теж полюбляєте?
— Подобається ловити спінінгом і поплавковою вудочкою. Взимку на рибу не їду, бо відсутні відповідна екіпіровка та снасті. А от влітку — інша справа. Свій улов одразу відпускаю, можу забрати тільки ту рибину, яку сильно пошкодив гачком.
Проте нині все рідше їду на водойми з вудочкою. Сітками та електроловами виловили майже всю рибу в річках. На приватних ставках нецікаво, бо наперед знаєш, яка здобич тебе чекає. Один із найбільших моїх трофеїв зловив торік у селі Поляни Березнівського району. Там на приватній водоймі на спінінг піймав щуку вагою понад шість кілограмів.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху