Тому один відкривається за секунди, інший — кілька днів. Результатом майстерності пана Степана буває і подяка, і розчарування тих, хто попросив про допомогу. А ще його хобі інколи використовують люди, нечисті на руку. У таких випадках доводиться ще й психологом бути.
— Відкривання замків — спеціалізація або злодіїв або фахівців, які проходили спеціальну службу, — розповідає Степан Больц. — Для того, щоб набути таких вмінь, потрібні знання механіки, конструкторські вміння, терпіння й бажання. Із сорока людей навчитись відмикати замки зможе один.
А початком його навчання було оволодіння спеціальністю слюсаря 4 розряду, інженера-електронника, служба в СБУ. Свої перші замки відкривав на роботі.
— Основа відкривання замка полягає у неточності його виготовлення, — пояснює він. — Найпростіший замок, якщо він якісно зроблений, дуже важко відкрити. Механізм відкриття — це повторення рухів “рідного” ключа. І тут мені навіть світло не потрібне: роблю це у повній темряві, бо серединка замка тут ролі не відіграє.
Пан Больц показав мені зв’язку ключів, на якій не було однакових. Виявилось, що два ключі — один плоский з зубчиками, інший об’ємний з виїмками — як два різні брати однієї матері — мають однаковий принцип відмикання. Найлегше, за словами Степана Больца, відкривати машинні замки. Нещодавно, наприклад, довелося відкривати шестисотий Мерседес на СТО, дверцята якого зачинились, а запасні ключі були всередині. Майстер зробив це без ключів і дуже швидко. Найбільше запам‘ятався йому випадок з білорусами. Вони приїхали новим мікроавтобусом до знайомих. Дверцята зачинились — подзвонили пану Степану. Виявилось, що це було на сусідній вулиці. Приїхавши, він за лічені секунди відчичив бус. Білоруси дивувались не лише швидкості вирішення проблеми, а й тому, що в їхній державі таке просто було б неможливо — білоруськими законами такі послуги заборонені.
— Але водії люблять свої машини більше, ніж двері помешкань, — констатує пан Степан. — Тому частіше мене запрошують відмикати двері квартир. Тут теж прослідковується тенденція: “урожайними” є періоди після свят, коли ключі губляться, забуваються або коли у жінок крадуть сумки з ключами. Ще одна закономірність — дешеві, неякісні замки в дорогих броньованих дверях.
Саме такий випадок був у його практиці, коли довелося відчиняти замок ззовні у присутності багатьох “радників”.
— Важко буває в таких випадках: усі знають, коректують мою роботу, а в результаті це тільки затягує час, — пригадує чоловік. — Як казав Висоцький: “Не люблю, коли заглядають через плече”. І з тим замком довелося повозитися з півгодини. Останній випадок був аналогічний. Мене викликала сусідка жінки, в якої двері захлопнулися. Замок я відкрив за лічені секунди, проте перед цим довелося пройти таку перевірку на порядність, що ого-го. Тоді були сутінки, у під’їзді не було світла, а коли я сказав, що світло мені непотрібне, то у сусідки мало інфаркт не стався.
Моральний аспект роботи, певний ризик — це основні проблемами у наданні такої послуги. Одна справа, коли його запрошує міліція, прокуратура на відкриття дверей, сейфів. Інколи це робиться навіть із відеозйомкою — як протоколювання. Інша справа — прохання про відкриття сейфів від приватних осіб, фірм, які мають кількох власників. Йдучи на такі виклики, Степан Больц підстраховує себе — повідомляє у міліцію адресу, куди він іде.
— Один чоловік викликав мене відкрити сейф, вмонтований у стіну особняка, — продовжує пан Больц. — Сказав, що він господар.
Але невідповідність його одягу розкоші помешкання примусили пана Степана насторожитись. Вийшовши на вулицю, він обережно розпитав сусідів про власника помешкання. Виявилося, що чоловік, який його запросив, просто сторож особняка, а справжні господарі за кордоном. Тож довелося “пояснити” новоспеченому господарю, де раки зимують.
Відкриваючи замки сейфів, Степан Больц ніколи не відчиняє їх дверцята. Хоча запитує, що у сейфі. Був випадок, коли його запросила у Київ відкрити сейф одна відома людина. Господар сказав, що у сейфі — гроші. Але коли майстер зробив свою роботу, то… сейф виявився порожнім. Розчарування хазяїна можна тільки уявити. Як з’ясувалось потім, його обікрав племінник. Був і протилежний випадок, коли запросили відкрити порожній сейф (забули код). Тільки-но дверка відчинилась, як звідти посипались долари, якими сейф був вщент напханий.
— Саме із відкриттям сейфів мені доводиться працювати найдовше, — розповідає пан Степан. — Одного разу мене запросили відкрити сейф у банку, який змінив власника. Я ходив туди тиждень — настільки складно це було зробити. Проте впорався.
Надаючи такого роду послуги, Степан Больц гордий тим, що досконало знає цю справу, що йому довіряють. У Рівному йому нема рівних і це тішить самолюбство. Ще б пак: для нього не існує закритих дверей і при цьому немає спокуси їх відкривати.
